Радість посеред Великого Посту

IV неділя Великого Посту в Літургії Церкви називається неділею радості Laetare від перших слів антифону на вхід: «Lætáre, Ierúsalem, et convéntum fácite omnes qui dilígitis eam: gaudéte cum lætítia, qui in tristítia fuístis: ut exsultétis et satiémini ab ubéribus consolatiónis vestræ», тобто «Радуйся, Єрусалиме,* і веселіться ви всі заради нього, що його любите!* Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися,* щоб могли впиватись і розкошувати багатством його слави»(Пор. Іс 66, 10-11).

Ця неділя є особливою тим, що Церква, Новий Єрусалим радіють від великої кількості надприродних благодатей, що випливають із Хрещення та Євхаристії і якими обдаровує своїх дітей. Джерелом нашої радості, звісно, є Христос. Літургія слова вказує Його як того, котрий лікує від усіх хвороб і є єдиним Спасителем. Христос є Світлом, котре освічує людські дороги, але передусім виводить людину з темряви гріха і запрошує нас перейти до світла життя. Великий Піст «перескочив через екватор». Вже близько свято перемоги над гріхом. І в Євангелії цієї неділі зустрічаємось з Ісусом, хто є Світлом світу. Він відкрив очі сліпому, щоб той прозрів і побачив не тільки світ, а й Того, хто його зцілив. Прозріння приведе його до Ісуса-Спасителя та вдячного поклоніння і визнання віри.

Неділя Leatare має багатовікову традицію. Раніше в Церкві період покути і посту починався набагато пізніше, ніж тепер, а саме: в понеділок, після Неділі Радості. І в певному сенсі це був останній день, коли можна було радіти і веселитись, адже наступного розпочинався час покути.

Пізніше в цей день з’явилось більше звичаїв. У пізньому Середньовіччі в цей день мешканці Рима дарували один одному перші розквітлі троянди, а від XVI ст. Папа в базиліці Святого Хреста благословляв золоту троянду і дарував її особі, яка була заслужена для Церкви. Звідси й походить інша назва цього періоду Неділя Троянд.

Тому недивно, що священик в неділю Leatare одягає рожевий орнат, а біля вівтаря з’являються квіти (адже протягом цілого Великого Посту квітів біля вівтаря нема).

Церква цього дня радіє також разом із тими, хто готується під час Пасхальної Вігілії прийняти Хрещення. Адже ці катехумени, як і кожний, хто з людського роду в гріху народився, будуть приєднані до сонму усиновлених дітей відновлюючим омиванням (пор. Префація на IV неділю Великого Посту).

Отець Віталій Квапіш для КМЦ

Зображення: op.org