Сторінки історії: міжнародні Євхаристійні Конгреси

Міжнародні Євхаристійні Конгреси виникли у 19 столітті з великого шанування святості Євхаристії. Метою цього євхаристійного вшанування є подолання релігійної необізнаності та, особливо, байдужості до Пресвятих Дарів. Сучасний погляд на Євхаристію також живиться сучасними технічними можливостями, зокрема, все більш швидким та доступним транспортом.

Конгреси розроблялися у співпраці мирян та духовенства. “Порятунок людства через Євхаристію” – це девіз, який оживляв ці конгреси з самого початку. Вони прагнули до євхаристійної діяльності: обожнення, прийняття дітей, процесії, виникнення та залучення різних асоціацій і рухів. Перший конгрес затвердив Папа Лев XIII. Це відбулося у Ліллі у 1881 році на тему “Євхаристія врятує світ”. Тепер вони проводяться кожні чотири роки. Останній міжнародний конгрес відбувся у 2016 році на Філіппінах. Наступний конгрес у Будапешті має гасло: “У Тобі всі мої джерела” (Пс 87, 7) і Святіший Отець Франциск віддав його під опіку Діви Марії.

Другий Ватиканський собор заохотив до оновлення обличчя конгресів на "Statio Orbis": партикулярні Церкви світу єднаються з Папою Римським або його легатом в євхаристійній таємниці, щоб розкрити його значення. Відкривають віру в Євхаристійне таїнство і виявляють спільноту Вселенської Церкви, яка відчуває солідарність з фундаментальними проблемами сучасного світу, такими як поширення та справедливість, святість сімей, повага до кожного творіння та мир у світі (Rituale Romanum, 1973: “Євхаристійна спільнота та культ окрім меси” п. 109-112).

Міжнародний конгрес координується Папською комісією та співпрацює з Єпископськими конференціями по всьому світі.

За дорученням та в залежності від Папи Римського у підготуванні співпрацюють національні комісії та їх делегати. Сама підготовка регулюється Статутом і базується на декількох сферах:

а) На богословському рівні та у співпраці з тими, для кого Євхаристійне таїнство є центральним у Церкві. Їхня роль полягає у відродженні ініціатив, які можуть сприяти кращому розумінню Євхаристійного таїнства. У сьогоднішній Церкві дуже важливо підкреслити центральну роль Євхаристії як “вісь життя Церкви та її місії для спасіння світу”.

б) На практичному рівні підготування приносить низку ініціатив, які роблять  вчення Церкви видимим і втілюють його в життя через проповідь, катехизацію, літургію, душпастирську опіку та єднають місцеві громади з суєтністю для життя світу. Це конкретні духовні, соціальні та громадські заходи, наприклад спільноти, адораційні асоціації та інші організації.

в) Взаємозв’язок між Центральною комісією та Національною комісією також відображає євхаристійну еклезіологію спільноти та місію, що належить Католицькій Церкві, завдання папської комісії та співпрацю конкретних Церков. Тут є можливість для всіх законних обрядів, традицій та форм, зберігаючи єдність віри та церковної дисципліни.

г) Співпраця та спілкування допомагають пастирям та віруючим у всьому світі підтримувати живу значимість Євхаристії, котра є “pro mundivita”, для спасіння світу.

Плід конгресів

Євхаристійні конгреси принесли багато плодів у вигляді поширення євхаристійного руху: відновлювались братства Пресвятого Таїнства, які повертались до своїх джерел, і виникали нові – у Римі, Турині, Лурді тощо; впроваджувались денні і нічні адорації для мирян; організовувались дієцезіальні адорації за зразком Франції, Бельгії та Канади, а також загальнонародні адорації; у ряді областей короткострокові тимчасові адорації перейшли у постійні; додалися нові процесії; виник спеціальний єпископський євхаристійний рух.

Подібно до святого Вікетія де Поля схованого у дарохранительниці Ісуса назвали першим бідним, про якого потрібно дбати щодня. Священики більше відвідували хворих, уділяли їм Причастя як їжу на дорогу до вічності і дбали про те, щоб не помирали без цього таїнства. Розвинулась катехизація, яка дала плоди. Скромні початки євхаристійних паломництв перетворилися на великі маніфестації. У Лурді під час процесії та благословення Пресвятими Дарами з деякими хворими ставались дива зцілення, подібно до того, коли між людьми ходив Спаситель.

Вклад міжнародних євхаристійних конгресів у духовну сферу неможливо оцінити підрахунками. Однак, безумовно, вони сприяли багатьом наверненням, поглиблювали віру у таїнство Христа в Євхаристії, сприяли збільшенню участі у святих Месах, адораціях, поглибленні любові до ближніх, сподіванні на об’єднання християн.

Євхаристійні конгреси однак мають і конкретний матеріальний вклад у вигляді робіт конгресу та благодійних заходів – ремонт дороги та будівництво залізниці, гуртожитки, світові збірки, різні ініціативи. Наприклад, папа Павло VI дарував Індії їжу, ліки та одяг, а в Мумбаї була заснована лікарня та Коледж св. Йоана, у Філадельфії було розпочато акцію “Миска рису для Бангладеш”, акція “Манна” означає тонни їжі, “Служіння в ім’я Бога” – мільйони годин волонтерської праці для хворих; донорство крові, усиновлення сиріт, дарування їжі тощо.

Міжнародний Євхаристійний конгрес – це своєрідна “culmen et fons” – кульмінація та джерело (пор. SC 10). Це кульмінація – вид давно спланованої мети, щоб вивести на верх центральність Євхаристії у церкві та щоб у підготуванні були залучені всі партикулятні церкви.

монс. о. Антон Конєчний 

Молитва за конгрес: 
Небесний Отче, джерело всього життя! Зішли нам свого Святого Духа, щоб ми пізнали і щораз більше любили Христа, присутнього у Таїнстві Євхаристії, який жертвувався за нас. Він – наш Господь і Учитель, друг і їжа, лікар і мир. Дай нам мужність, щоб ми Його силу та радість передали кожній людині! Нехай час підготування та святкування Євхаристійного конгресу служить нашій вірній громаді, містам та народу, Європі та світу для духовного оновлення! Амінь.

Джерело: Мукачівська дієцезія