Що станеться, коли ми помремо?

Багатьом із нас важко повірити, що смерть – це дійсно кінець, особливо коли помирає хтось, кого ми любимо. Хіба ж може настати кінець цій любові? У такі миті люди десь глибоко у своєму серці відчувають, що має бути щось іще. Ісус підтвердив це та пообіцяв усім віруючим, що смерть – це, безумовно, не кінець: після смерті їхнє життя триватиме далі з Богом на Небесах. Ісус сказав: «Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік» (Йн 11, 25-26).

Страх смерті

Більшість людей хоч трохи бояться смерті, навіть якщо вірять у воскресіння. Смерть така безповоротна, така таємнича. Вона означає відокремлення від усього, нам знайомого, та перехід у невідомий стан. Ти помираєш сам і не можеш узяти з собою ані близьких, ані свою власність. Навіть Ісус боявся, коли приближався час Його страждань і смерті (Мк 14, 33-36). Хоча ця тривога, яку відчуває більшість із нас, зрозуміла і така людська, однак не обов’язкова. Так, життя змінюється в момент смерті – але воно триває далі!

Ось чому, звершуючи заупокійну Літургію, священник молиться: «Для всіх тих, що вірують у Тебе, Господи, життя змінюється, а не закінчується; і коли для них завершене їхнє перебування на землі, вони вже мають вічне житло в Небі» (Префація про померлих I).

Чотири останні речі

Свята Традиція Церкви говорить про «чотири останні речі»: смерть, суд, пекло та рай. Деякі скептики говорять, що є тільки дві безсумнівні речі у житті – смерть і податки. Смерть є реальністю для кожного. Смерть також є безповоротною: після смерті ти вже не зможеш змінити щось у своєму колишньому земному житті (ККЦ 1021). Протягом того життя ти мав вибір відповідати позитивно чи негативно на Божу любов, але після смерті настає суд (Євр 9, 27).

Смерть як щось хороше

У час смерті душа відходить із тіла та прямує до свого кінцевого призначення – раю чи пекла. Якщо людина, яка прийняла милосердя Бога, усе ще потребує очищення, то перш ніж увійти у Його присутність, вона потрапить до раю через чистилище (ККЦ 1010). На Небесах наше спасіння через Христа набуває повноти, і ми назавжди залишаємося з Богом. Із нетерпінням очікуючи на можливість потрапити до раю, деякі християни прагнуть смерті, як-от святий Павло: «Маю бажання звільнитися і бути з Христом, бо це набагато краще» (Флп 1, 23). В іншому місці він сказав: «Якщо ми з Ним померли, то з Ним і житимемо» (2 Тим 2, 11). Цим Павло хотів сказати, що через своє Хрещення ми «померли з Христом» та в Ньому можемо почати нове життя, яке не припиниться після смерті. Незважаючи на своє прагнення бути з Господом, святий Павло стійко тривав у своєму покликанні, вірячи, що Богові краще знати, скільки років йому жити на землі (Флп 1, 24).

Чи можна приготуватися до смерті?

Оскільки ми всі зустрінемося з Богом після смерті, Церква заохочує нас готуватися до моменту смерті (ККЦ 1014). Так, коли ми молимося «Радуйся, Маріє», то просимо Марію молитися за нас «в годину смерті нашої». Ми також можемо молитися до святого Йосифа, покровителя доброї смерті.

Тома Кемпійський (†1471) написав, що усвідомлення реальності смерті може допомогти нам бути добрими християнами: «У кожній справі і думці ти повинен пильнувати так, ніби вже сьогодні маєш умерти. Коли б ти мав чисту совість, то не дуже боявся б смерті. Краще було б стерегтися гріхів, ніж утікати від неї. Коли ж ти сьогодні ще не готовий, то яким чином будеш готовий завтра? Завтрашній день непевний; і звідки ти знаєш, чи те завтра ти ще будеш мати?» («Наслідування Христа»). Святий Франциск Ассизький згадував смерть у своїх похвалах Богові: «Будь прославлений, мій Господи, нашою сестрою тілесною Смертю, якої жодна жива людина не може уникнути. Біда тим, хто помре в смертельних гріхах. Блаженні ті, кого знайде в Твоїй пресвятій волі, тому що друга смерть їм не зробить шкоди» («Похвала створінню», укр. переклад бр. Патрика Оліха).

О. Мішель Ремері, Твіти з Богом 

Зображення Archdiocese of Washington