Євхаристійна процесія вулицями Києва

3 червня о 10-й годинів конкафедральному соборі святого Олександра розпочалася Служба Божа, яка зібрала священиків, богопосвячених осіб і вірних із різних парафій усього Києва.

У проповіді єпископ Віталій Кривицький зазначив, що життя християнина – це дорога до храму і від храму. Згадуючи досвід старших поколінь, які босоніж йшли по 12 кілометрів, аби потрапити на Месу, маємо замислитись, яка сьогодні наша дорога. Чи вона складається з зусиль прийти трохи раніше до початку Служби, аби впорядкувати думки і підготувати серце до такої важливої зустрічі з Богом у Причасті?





Урочистість Тіла і Крові особливо зосереджуєтьсяна таємниці присутності у Пресвятих Дарах Христа, Який забажав бути з нами «по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 20).

У цей час у Києві саме відбувався марафон («Пробіг під каштанами»). Чи матиме він якесь значення для його учасника або переможця, якщо той не прийде до храму й не віддасть хвалу Богу? Для кожного з нас актуальне питання єпископа Віталія: чи готові ми бути, як той дивакуватий чоловік із глечиком води, який для Христа готує свою світлицю?







Після Меси вірні крокували вулицями Києва у процесії, маршрут якої цього року скоротили через марафон. Хода пройшла вулицею Трьохсвятительською через Хрещатик на Михайлівську й повернулася до храму по Костьольній. Свідчення про живого Христа – цю дорогу від храму й до храму – вірні звершили, співаючи пісні та стоячи навколішки перед Євхаристійним Христом на вівтарі.







Свідчення віри може бути дивне й незрозуміле для багатьох. Але значно гірше за ганьбу оточення – відпасти від Христа, справжньої виноградної лози. Бо такі гілки всихають і їх спалюють на вогні. Своїм вірним Христос дає повноту радості, яку вони несуть туди, де зможуть нею поділитися.



Юлія Бойко
Фото – сестра Алексія Карпусь