Українська парафія святих Цельсія та Юліана в Римі зустріла у своєму храмі нововисвячених єпископів України

Не вистачить життя, щоб оспівувати твою доброту, Господи! Доброту, яка не має меж і кордонів.

У безмежності Своєї доброти та величі Бог похиляється над мізерністю творіння і, торкаючись ніжним дотиком любові, супроводжує протягом усього життя. Посеред буревіїв та битв повсякдення Він перебуває поруч із людиною, яка стоїть в епіцентрі протистояння добра і зла, гармонії й хаосу. Хто відчув могутність Божої присутності у своєму житті, велич Його любові та мудрість провидіння, той відкритий на глибину любові йдовіри, якою нас огортає Господь.

Ще два роки тому Меси українською мовою в римсько-католицькому обряді в Римі були лише мрією. Десь тоді, гуляючи нічним Римом із приятелем, я ділився своїм прагненням служити Літургію для наших заробітчан, студентів і туристів. Літургію рідною мовою, щоб можна було краще зрозуміти, прийняти до серця, а потім нести Слово в серці, як Марія. Можливість молитися під час Меси рідною мовою – це великий дар і глибоке пережиття таємниці Божої любові, Слова, яке завжди діяльне. І так, спілкуючись, ми прямували нічними вуличками Вічного міста в бік базиліки святого Петра. У якийсь момент перед нами відкрилася маленька вуличка, в кінці якої виднів замок святого архангела Михаїла. Пройшовши нею кілька кроків, ми побачили храм. Звісно, у пізню пору він був замкнений, але в мене виникла думка: "От якби в цьому прекрасному місці ми могли молитися". Поділився цією ідеєю, а співбрат сказав: "То помолімося про це". Ми зупинилися на молитву, а потім вирішили й далі молитися, щоб Господь сам діяв, якщо на це Його воля.

Минуло півроку. Своєю мрією я поділися іще з однією людиною: Володимиром, який працює й мешкає в Римі. Ми порозмовляли і розійшлися, але через кілька тижнів він зателефонував мені та сказав, що є храм, де нас можуть прийняти. Прошу адресу, прямую до цього храму – і, підійшовши ближче, розумію, що це саме той храм, про який я молився. Боже провидіння  неймовірне!

Перша Меса українською мовою, яку ми відслужили в цьому храмі, відбулася 25 вересня – рік тому.

І сьогодні, через рік, у нашому храмі ми маємо змогу молитися з двома єпископами – отцем Віталієм Кривицьким, єпископом-ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії, і отцем Едвардом Кавою, єпископом-помічником Львівської архідієцезії. Боже провидіння подарувало нам у першу річницю служіння двох молодих пастирів української Церкви. Дякуємо Господу за цей дар, а нашим єпископам – за приклад відваги й відповідальності за продовження місії Христа. Святий Ігнатій Антіохійський говорив: "Де єпископ, там Церква". І далі: "Церква – це хор; єпископ керує цим хором, який, подібно до небесних хорів, не змовкає ні вдень, ні вночі". 
Трапляться, що християни втрачають сенс спільноти або не розуміють його. Хочуть заховатися, стояти собі в куточку, щоб ніхто не чіпав. Особливо небезпечна ця спокуса за кордоном. З'являється багато причин – хтось вважає, що поза межами своєї країни він звільнений від практикування віри, хтось переконаний, що не має часу, хтось просто втомлений і розбитий. Перелік спокус заробітчан довгий і різноманітний, але наслідок у всіх один: відходячи від Церкви, людина відходить від Бога все далі. А зароблені кошти не компенсують пустки, самотності й безнадії, які зростають у серці. Ось чому для мене так важливо, що в Римі вже рік існує місце, де католики латинського обряду можуть збиратися довкола Бога, щоб не загубитися в жорстокому світі й не втратити повноти життя. Особливо важлива роль Церкви – спільноти вірних – тут, на чужині.

Церква – це передусім спільнота братів і сестер, із якими разом ідемо до спасіння, а не лише обряд і зовнішність. Церква несе відповідальність за своїх вірних, і ми маємо навчитися брати відповідальність за тих, кого Господь ставить на нашому шляху. До спасіння прямуємо в спільноті, а правдиву спільноту творимо лише тоді, коли ми самі – живе каміння. Святий Августин говорив: "Не може мати Бога за отця той, хто не має Церкву за матір".

Цього дня Господь також подарував нашій спільноті прекрасний дар – молоде подружжя з України, яке хочемо супроводжувати молитвою на початку прекрасної, але нелегкої подорожі подружнім життям.

Не біймося довіряти Тому, Хто довіряє нам Свого Сина. Учімося жити не так бухгалтерією матеріального світу, як "бухгалтерією" Божого провидіння. Не проповідувати Божу доброту і Його милосердя – це просто гріх.

Залишаю інформацію для тих, хто перебуває в Римі й околицях, – будь ласка, звертайтеся.

Миру всім і відваги жити правдою Христа,

о. Олександр Халаїм

393275670211
[email protected]
Via del Banco di Santo Spirito
Chiesa santi Celso e Giuliano