Звернення ВРЦіРО до Президента України про недоцільність і ризики ратифікації Стамбульської конвенції

Вельмишановний Петре Олексійовичу!

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій висловлює Вам свою повагу та, відчуваючи свою духовну відповідальність за долю Українського народу, його майбутнє і розвиток на міцних засадах суспільної моралі, застерігає Вас як Главу держави та парламентську фракцію «Блок Петра Порошенка» від фатальних помилок, які полягають у наступному.

Народ України не підтримує ратифікацію Стамбульської Конвенції через нав’язування гендерної ідеології, яка не здатна захистити жінок від насильства, проте суттєво шкодить моральним засадам і сімейним цінностям українського суспільства.

Ми, як глави українських конфесій, так і більшість українських громадян – батьки і матері – глибоко стурбовані Вашою заявою 7 грудня цього року про наполягання на ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (проект Закону № 0119), відомої як Стамбульська Конвенція. Такий крок, на наше глибоке переконання, не можна робити через наявні маніпуляції поняттям “гендер” та його нове визначення в Стамбульській Конвенції, яке суперечить законодавству України.

Йдеться про запровадження Стамбульською Конвенцією суперечливих понять “ґендер”, “ґендерна ідентичність”, “ґендерна чутливість”, “сексуальна орієнтація” і подібних, які виходять за межі загальноприйнятного в Україні поняття “стать” та викривляють розуміння ґендерної рівності, як рівності прав жінок і чоловіків, а також і сам зміст ґендерної політики держави.

На сьогодні законодавство України не містить визначення понять “ґендер” та “ґендерна ідентичність”, хоча і використовує їх. І якщо зараз Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначає “ґендерну рівність” як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації (стаття 1), то згадана Стамбульська Конвенція пропонує розуміти поняття “ґендер” як соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків (стаття 3 Конвенції). Тобто “ґендер” підміняє собою звичне поняття біологічної статі, яка визначається згідно первинних статевих ознак, новою ґендерною ідеологією, яка дає волю людині самій обирати собі “ґендер” та відповідну соціальну роль.

На наше переконання, такий викривлений підхід може зробити Стамбульську Конвенцію політичним і правовим інструментом для популяризації в українських школах і університетах нових “ґендерів”, що виходять за межі біологічної статі, та одностатевих стосунків – однак це було б згубним шляхом для України. Це занепокоєння обумовлюється тим, що Конвенція прямо передбачає обов’язки держав-підписантів щодо навчання учнів “нестереотипним ґендерним ролям” (стаття 14 Конвенції).

На превеликий жаль, наше попереднє звернення до Вас (від 06.08.2018 р. № 98) з приводу загроз гендерної ідеології залишилося без відповіді. Сподіваємося, що роз’яснення в цьому листі позиції Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яка як інституція громадянського суспільства представляє думку більшості наших співгромадян, дозволить Вам прийняти рішення в інтересах народу України.

Замість ратифікації Стамбульської Конвенції ми закликаємо Вас і парламентську фракцію «Блок Петра Порошенка» розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок, як це роблять інші країни Європи, які також відмовилися від ратифікації цієї Конвенції (Великобританія, Ірландія, Ліхтенштейн, Латвія, Литва, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Молдова, Вірменія).

Крім цього, з огляду на катастрофічну демографічну ситуацію в Україні, великий відсоток розлучень і дітей, що виховуються через це у неповних сім’ях, необхідно спрямувати значні зусилля держави та громадянського суспільства на підтримку сімей, материнства та батьківства, на впровадження в навчальний процес програм з підготовки до подружнього життя, створення належних соціальних і інших умов для мінімізації практики абортів, на повну заміну всіх інтернатів для сиріт дитячими будинками сімейного типу.

Всі ці завдання в сфері сімейної політики потребують створення в Україні центрального органу виконавчої влади у справах підтримки сім’ї, дітей, материнства і батьківства. Значне погіршення демографічних показників за період останніх 8 років підтверджує, що державна сімейна політики потребує належної інституалізації, бюджетного фінансування та системного підходу.

Враховуючи зазначене закликаємо Вас, вельмишановний Петре Олексійовичу, в інтересах народу України та його майбутнього не пов’язувати європейські перспективи нашої держави з проблемною гендерною ідеологією, а натомість всіляко сприяти формуванню та реалізації державної сімейної політики, наслідуючи досвід тих країн Європейського Союзу, де інтересами сімей і дітей опікуються окремі міністерства.

Прикликаємо Боже благословення на Ваші добрі справи!

За дорученням Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
З повагою,
Яків Дов Блайх
Головуючий у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій,
Президент Об’єднання іудейських релігійних організацій України,
Головний рабин м. Києва та України

Джерело: ВРЦіРО

Примітка КМЦ: аналогічні звернення були скеровані в Кабінет міністрів і Верховну Раду України.