4 грудня – довільний спомин святого Йоана Дамаскина, покровителя читачів Біблії

Батько його був високопосадовцем, завдяки чому зміг надати синові добру освіту. Йоан перейняв батькову роботу, але покинув світський двір і подався в єрусалимський монастир святого Сави. Свячення отримав з рук патріарха Йоана V близько 705 року. Провадив життя, повне аскези й покути, поглиблював знання в галузі філософії, був відданим пастирем.

Активно полемізував із тогочасними єресями, ісламом і прихильниками іконоборства. Йому належить апологетичний твір, де обґрунтовано вшанування ікон. Одним із перших розрізнив у культі поклоніння та вшанування; першим цілісно синтезував догматику грецької християнської літератури у праці «Про віру православну». На твори святого орієнтувалися багато прийдешніх теологів Сходу й Заходу. Йоан не боявся послуговуватися текстами грецької філософії, особливо Аристотеля.

Авторитет святого був надзвичайно великий як за життя, так і після смерті. За красномовність його прозвали Золотим потоком. Отримав відлучення від прибічників іконоборства вже після смерті, 754 року, та був виправданий на VІІ Вселенському Соборі в Нікеї 787 року. Під кінець життя покинув публічні справи, перебував у закритому монастирі, але серед монахів ширив ушанування ікон.

Був чудовим поетом: йому належать гімни на честь Богородиці й канони, які Православна Церква використовує досі (найвідоміший – канон на день Господнього Воскресіння).

Йоана Дамаскина вважають останнім зі східних Отців Церкви. Проголошений Учителем Церкви 1890 року.

Зображають святого в туніці, плащі й тюрбані, що вказує на арабське походження. Атрибути – сувій, перо, ангел, який зцілює руку (за легендою, Йоанові відрубали руку, яку зцілив ангел).

Покровитель іконописців, осіб із паралізованими руками, заступник тих, хто навчається церковного співу й побожно читає Святе Писання.

Уклала Юлія Бойко