Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Навіть після розлучення наш шлюб є дійсним перед Богом. Історія покинутої дружини
15:01 Вівторок 0 282
30-11-2021, 15:01

Навіть після розлучення наш шлюб є дійсним перед Богом. Історія покинутої дружини

Понад 3 роки в Україні діє Спільнота подружжів у кризі «Сихар», яка проводить свої зустрічі у декількох містах. До неї належать чоловіки і жінки, які  інколи  попри надію, сподіваються зберегти своє подружжя. Навіть якщо інша половина цього вже не хоче чи відбулося цивільне розлучення. Про свій досвід вірності подружній присязі, боротьбу за свій шлюб та ставлення до Причастя розлученим у нових цивільних зв’язках розповіла одна з перших членів Сихару в Україні Альона Кажанівська, яка вже 10 років живе у надії зцілити свій шлюб. 
Навіть після цивільного розлучення, якщо не на цьому світі, то у вічності наш шлюб буде дійсний перед Богом

Олено, розкажи будь-ласка про свій шлюб та сімейне життя?

Як кожна дівчина мріяла про щасливу сім’ю, про принца на білому коні та «happy еnd», але сталося по-іншому. В сакраментальному подружжі живу понад 13 років, а в цивільному розлученні, на жаль, вже 10 років, стільки ж триває моя подружня криза.

Я виросла та виховувалася у практикуючій католицькій родині із дуже конкретними принципами стосовно дошлюбної чистоти та подружньої вірності! Прекрасно розуміла відповідальність перед Богом та чоловіком щодо укладання сакраментального шлюбу, тому серйозно поставилася до приготування до шлюбу і пояснювала цю серйозність своєму майбутньому чоловіку. Мені здавалося, що він мене тоді розумів і розділяв мої погляди на відповідальність та важливість подружньої присяги та самого Таїнства.

Проживши у подружжі майже три прекрасні роки, як мені тоді здавалося, якось повернувшись із недільної Св. Меси, мій чоловік запропонував сісти та серйозно поговорити про подальше спільне життя. Він сказав, що це кінець. Для мене це був удар ножем у саме серце. Запитала чому, адже у нас все так добре. На що чоловік відповів, що ми не пасуємо одне одному. Я не погоджувалася з цим і сказала, що не дам згоди на розлучення і буду чекати на зміну його думки. Та, на жаль, вже на наступний день мій чоловік поніс заяву на розлучення до суду. Як виявилося пізніше, він дуже поспішав, адже вже тоді жив зовсім іншим життям, а не нашим подружжям.

Першою реакцією на початок цієї жахливої кризи була молитва, крик, волання до Бога. Одночасно розуміла, що Господь поблагословив наш шлюб і має допомогти його врятувати. І тоді вирішила, що завжди буду молитися та боротися за своє подружжя та повернення мого чоловіка. Так почалася моя боротьба. На першому судовому засіданні своєї згоди на розлучення, звичайно, не дала і нам дали час на роздуми у вигляді 6 місяців.  Багато читала духовної літератури, щоб знайти хоч якусь відповідь на дану ситуацію і одного разу у журналі «Любіть один одного» я знайшла статтю про спільноту Рух Вірних Сердець. Це спільнота для одружених людей, які живуть у подружній чистоті та вірності. Пам’ятаю, що без роздумів написала електронного листа до цієї спільноти, щоб порадили мені, що робити у моїй ситуації та прийняли до Руху (спільнота знаходиться в Польщі). Будучи у Русі вірних сердець відчувала деяку підтримку, що  не є сама і що борюся разом з Господом за моє подружжя. На превеликий жаль, на другому судовому засіданні чоловік ще більше наполягав на розлученні і суддя не могла не задовільнити його прохання. Я ж там стояла і плакала, бо для мене це було сакраментальне таїнство, яке благословив Бог, а не просто цивільне розлучення.

Які були причини того, що ви розлучилися і щоб б ти порадила подружжям, які нині знаходяться на порозі такого рішення?

Відповідь на це питання до цих пір не можу дати, ані собі, ані комусь іншому. Можливо це я не була достатньо доброю дружиною, і тому мій чоловік хотів іншого життя. Він мені тоді сказав, що хоче вільного життя без зобов’язань, а шлюб – це відповідальність.

Можу порадити подружжям, які переживають кризу, у жодному разі не приймати рішення розлучитися, бо не можна порушувати подружньої присяги складеної перед Богом та людиною. «Любов не вбивають навіть, якщо вона хвора, а тільки лікують». Треба довіритися Господу та бути вірним, перш за все Богу, собі та своїй другій половинці. Також пам’ятати, що за шлюб завжди будуть боротися дві особи. Та яка хоче зберегти свій шлюб, та Бог, якого ми запросили до співпраці під час укладання Таїнства Подружжя! У нашій спільноті «Сихар» ще навчилася такого розуміння, як праця над собою, адже коли повернеться мій чоловік, маю змінити в собі те, що йому не подобалося, що дратувало. Про це ми детально говоримо на наших зустрічах.

У тебе не було думок розпочати своє життя з іншим чоловіком, адже так нині диктує світ: не вийшло з одним, можна з іншим…

Світ пропонує багато простих рішень, і, на превеликий жаль, мені теж мої знайомі та рідні, а навіть священники, пропонували просте вирішення. Наприклад, подати на уневажнення свого шлюбу та шукати іншого чоловіка. Жити далі, як нічого не сталося, адже це ж чоловік мене залишив і по-людськи моя ситуація виглядає безнадійною. Проте моє серце від самого початку знало тільки одну істину: смиренно молитися і боротися разом з Господом за моє подружжя.

Адже навіть якщо не на цьому світі, то у вічності наш шлюб буде дійсний перед Богом! Маю розуміння вірності тільки одній людині, своєму чоловіку, з яким укладений шлюб в горі і в радості. Навіть якщо прийшло горе, то не хочу відвертатися від своєї обітниці, а далі тривати у вірності і в любові до свого чоловіка.

Нині багато хто пропонує дозволити приступати до Причастя людям, які після розлучення вступили у нові стосунки. Як ти особисто до цього ставишся?

Мені від цього дуже боляче, і я категорично проти таких речей, як Причастя для осіб у нових стосунках. Мені це здається формою насміхання над тими зраненими половинками, яких покинули.

Як ти дізналася про Спільноту подружжів у кризі «Сихар»

Від самого початку моєї кризи живу за принципами спільноти Руху вірних сердець, а у 2018 році почула ще про спільноту «Сихар». Стала одним із перших членів  спільноти у м. Хмельницький та в Україні. Що найцікавіше, харизма спільноти «Сихар» ідентична з Рухом Вірних Сердець. Як пізніше дізналася від лідерів  спільноти «Сихар» у Польщі, що Рух вірних сердець виник на основі спільноти Сихар. Усвідомила, що заочно була в спільноті і жила за принципами спільноти всі ті 10 років, як триває моя подружня криза. Прийшло розуміння, що зі мною, окрім великої болючої рани сталося диво.  Господь творив чудеса із моїм життям, що вся ця історія набула великого сенсу, як для мене, так і для інших людей, які переживають свої труднощі у подружжях, які теж не готові здаватися і шукати собі інших, хочуть до кінця залишатися вірними, моляться за своїх других половинок, потребують підтримки та  шукають  сенсу у кризовій ситуації. За все це Слава Богу!

Чи змінилося твоє життя після зустрічі зі Спільнотою?

Відколи спільнота «Сихар» живе та діє в Україні,  надихаюся її харизмою, а себе почуваю  вільною,  бо знаю, що це «притулок» для покинутих та зраджених. Адже коли життя втратило сенс, це для мене є живою водою, якої Ісус дає напитися, як жінці Самарянці, так і нам. Дуже важливим аспектом спільноти Сихар є ті подружжя, які подолали свої кризи та живуть вже разом. Вони дуже надихають та додають сил боротися надалі.

Ти маєш ще надію, що твоє подружжя може колись відновитися?

Так, це справа всього мого життя! Я щиро вірю, що моє подружжя буде врятоване «Кожне вінчане подружжя в кризі можна врятувати, бо кожен одружений чоловік чи жінка має шанс відкритися на благодать навернення». Адже для Бога немає нічого неможливого! Якщо довіритися Богу, то Він не залишить, а буде робити неймовірні чудеса у житті. Це засвідчую своїм прикладом, як Він мене веде від початку, посилаючи мені спільноти Руху вірних сердець та «Сихар». Як Ісус надає моїм стражданням сенс, як зцілює моє зранене серце, як дає відчути себе улюбленою дитиною, як заспокоює та дарує мир. Надалі довіряю Богу себе, свого чоловіка та кожного члена із спільноти «Сихар»!

Олександр Бучковський

Джерело: Родина
Інтерв'ю 17:01 Вівторок 0 129 Аби інтернет не став «наркотиком» Ми тривалий час перебуваємо в інтернеті, навіть не підозрюючи, що він може стати наркотиком і зробити нас залежними від віртуального світу. Про те, як ця залежність може зруйнувати наше життя та як правильно користуватися Інтернетом поділився Станіслав з 12-ти крокової програми Анонімних Залежних від Інтернету та Технологій (ITAA). 
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.