Оприлюднена 4 жовтня 2020 року, остання енцикліка Папи Франциска пропонує шлях, яким слід іти, щоби врятувати людство від прірви ненависті.
Про це повідомляє Vatican News.Через рік після оприлюднення ще занадто мало часу, щоби перевірити, чи енцикліка Fratelli tutti мала вплив, схожий до Laudato si’, іншого важливого папського документа, проголошеного 2015 року, що, як ніколи раніше, зумів викликати зацікавлення з боку людей, далеких від Церкви, породивши ініціативи та конкретні старання з низів.
Fratelli tutti, як і Laudato si’, належать до соціальної доктрини Церкви, й слід уникнути «редукціоністського» підходу, немовби йшлося про документи, що займаються кон’юнктурними надзвичайними ситуаціями та проблемами, пропонуючи такі ж кон’юнктурні шляхи для їх вирішення. Захист життя, охорона довіреного нам створіння, екологія людини та цілісна екологія не є варіативними та випадковими порадами, призначеними для нашого часу, але знаходять своє коріння та підвалини в Божому слові. Таким же чином також і запрошення до братерства, до того, щоби сприймати іншого, ким би він не був і звідки не походив, не як “іншого”, але як брата, оскільки це Божа дитина, не є чистою випадковістю або особливим інтересом певного періоду в житті Церкви, але глибоко євангельським поглядом.
Шість років тому Папа Франциск через Laudato si’ допомагав збагнути існуючий зв’язок між кризою довкілля, соціальною кризою, війнами, міграцією та бідністю. Запрошуючи будувати економічну та соціальну систему, що буде більш справедливою та шанобливою до створіння, в центрі якої буде людина, а не ідолопоклонство грошей. Рік тому через Fratelli tutti Папа вказав на дорогу, якою слід прямувати, щоби досягнути чітку мету: визнати одні одних братами й сестрами, сторожами одні одних. Це ніщо інше, як Євангеліє, про що навчає притча про Милосердного Самарянина, настільки неймовірна, що виходить за межі схем, і, водночас, досі недостатньо зрозуміла та впроваджувана в життя. Християнин розпізнає Ісусове обличчя «в кожній людській істоті, щоби побачити Його розіп’ятого в горі покинутих і забутих цього світу, і воскреслого в кожному братові, який підводиться на ноги». Але також і той, який не отримав дару християнської віри, розуміє послання братерства, єдиної протиотрути від самовбивчої гонитви до прірви ненависті, війни, егоїзму та фанатизму.
І якщо ще надто рано оцінювати плоди папської енцикліки, оприлюдненої рік тому, знаків і зерен надії не бракує. Автор цих рядків мав ласку провести цими днями кілька годин із Дейлом Речінеллою, колишнім американським адвокатом фінансового світу Wall Street, який вже багато років, разом з дружиною Сьюзен, присвячує своє життя тому, щоби супроводжувати засуджених до страти, що перебувають у «крилі смертників» на Флориді. Чимало з них, завдяки його дружбі, зустріли ката примиреними з Богом. Дейл розпізнав в цих братах Ісуса, і тому, незважаючи на труднощі та нерозуміння, які його оточують, потребує їх не менше, ніж вони потребують його. З очима, зрошеними сльозами, він розповів, що послання енцикліки , кожне слово і кожен жест Папи Франциска, є для нього немовби «переливанням крові, що допомагає жити та прямувати вперед». Чимало людей у світі, далеко від рефлекторів медіа та від урочистих конференцій, саме так дивлячись на свідчення Наступника святого Петра, впроваджують Євангеліє у життя.