«Бог знав, що робить». Жінка, що вижила після аборту, закликає не боятися захищати правду

Нещодавно вона написала книжку «Survivor: An Abortion Survivor’s Surprising Story of Choosing Forgiveness and Finding Redemption», у якій висвітлює повну історію свого життя: від виживання під час аборту, що забрав життя її близнюка, до зростання у люблячій прийомній сім’ї, зустрічі зі своєю біологічною матір’ю і активної участі у справі захисту життя.

У своєму інтерв’ю виданню «National Catholic Register» Клер Калвелл розповіла, чому вона вирішила написати книжку і чому голоси людей, що вижили під час абортів, мають особливе значення у наші дні.

«Ми з моєю біологічною матір’ю познайомилися 12 років тому, — сказала Калвелл. — Приблизно через 10 місяців після цієї зустрічі я вперше вийшла на сцену, щоб розповісти свою історію усій країні та світові. Я зрозуміла, що люди не замислюються про дітей, які виживають під час абортів, і про те, як вони живуть далі. Бог подарував мені багато життєвих моментів, які привели мене туди, де я є, — зокрема, зустріч із моєю біологічною матір’ю, щоб я змогла звернутися до неї з любов’ю і прощенням. Я написала свою книжку для того, щоб інші могли “олюднити” одну конкретну дитину і побачити, як вона виростає згідно з Божим планом».

У своїй книжці Калвелл розповідає про те, як вона росла у люблячій родині Воррена та Барбари Калвеллів разом зі своєю сестрою Рейчел — також прийомною. Пригадуючи, як однолітки часто співчували їй через те, що вона нерідна, жінка говорить, що її завжди дивували такі слова, адже всиновлення — це не щось погане. «Наші батьки завжди казали нам, що нашу сім’ю зібрав Бог, що ми бажані та люблені. Те, як мене виховували у прийомній родині, стало причиною того, чому я зрештою зустріла свою біологічну матір і дізналася про те, що вона хотіла позбутися мене, і про свого вбитого під час аборту близнюка. Але батьки завжди говорили мені, що для них я бажана, що я народилася з певною метою, і що все сталося саме так, як мало бути. Тому я знала, що мене любили, хотіли та вибрали».

Історія виживання Клер Калвелл унікальна через те, що аборт забрав життя її близнюка, про якого вона часто думає. «Я не знаю, хлопчик це був чи дівчинка, — каже вона. — Я завжди уявляю собі його як брата на ім’я Воррен Калвелл-молодший, бо саме так мої батьки назвали б сина, якби його мали. Це — важлива частина мого зцілення. Мені важко думати про те, що мій близнюк пережив у лоні матері. Я мала стати наступною після того як його або її тіло розшматували. Я ніколи не дізнаюся, яким було би життя мого близнюка, але я завжди пам’ятаю, що Бог, який створив мене і його, — який створив кожного із нас, — знав, що робить. Я вважаю, що Він написав історію нашого життя саме такою і саме в ці часи, бо насамперед спадщина мого близнюка та його історія викриває правду про аборти. Тому замість того, щоб зосередитись на собі та своєму відчутті порожнечі через відсутність мого близнюка, я зосереджуюсь на цій історії та цій спадщині».

Клер Калвелл переконана, що пережитий нею досвід наблизив її до Бога. «На це вказує все моє життя, — каже вона. — Коли я дізналася, що пережила аборт, мої стосунки з Ним стали глибшими. Зайняти чітку позицію і почати говорити про найбільш контроверсійну проблему сучасності було нелегко, але Бог заслуговує на довіру. І я довіряю Йому навіть у ті моменти, коли почуваюся розгубленою. Озираючись на своє життя, я бачу як Бог проклав мені шлях, якого я не бачила, і створив щось добре і красиве з того, що мало мені нашкодити. Я довіряю Богові, й це дає мені надію».

«Коли я дізналася, що пережила аборт, то вперше взагалі серйозно задумалася над абортами та їхніми наслідками, також і над тим, як можуть страждати жінки, що мали цей досвід, — розповідає Калвелл. — Я виховувалася як віруюча протестантської євангелічної церкви і досі її відвідую, але я помітила, що Католицька Церква розуміє і захищає дітей та жінок, у той час як багато протестантських церков мовчать. Коли я сама, шукаючи свого шляху, зверталася до церков, то стикалася з апатією і тишею. Це саме бачать і жінки, що стикаються з незапланованою вагітністю — вони не знають, куди їм звернутися по допомогу та милосердя».

«Але в той самий час індустрія абортів каже цим жінкам: “Ми тут для вас! Ми можемо вирішити вашу проблему!” Тому церкви повинні допомогти стати можливим вибору на користь життя, йдучи поруч із тими, хто переживає сумніви, і говорячи: “Ми тут для вас. Бог допоможе перетворити ваші труднощі на красу. Ми підемо разом із вами і зробимо неможливе можливим”. Уявіть культуру, в якій насправді цінували б жінок. Якби церкви пропонували благодать і надію — не думаю, що в нас була би така проблема з абортами».

У своїх публічних виступах та в книжці Клер Калвелл своїм прикладом показує лихо, яке коять аборти. «Дивлячись на мене, люди можуть побачити в мені уособлення життів, які могли б бути, але яких ніколи не було».

Калвелл описує себе як інтроверта і пояснює, що їй довелося подолати багато особистих страхів, перш ніж почати говорити з аудиторією. Але це, на її думку, може заохотити й інших людей, які відчувають сумніви, чи робити те, до чого закликає їх Бог.


«Ми живемо в культурі, яка цінує комфорт і уникає гострих кутів, щоб не ображати одне одного, — каже вона. — Тому багато хто прагне просто залишатися у своїй зоні комфорту і мовчати про те, що важливо. Нам потрібно довіряти Богові, який знає про все, що має статися, до того як це станеться, і може обернути зло на добро. Подорож, яку я здійснила, безумовно більша за все, що я могла для себе запланувати. Але треба довіряти Богові, коли Він кличе вас за межі вашої зони комфорту і закликає вас захищати правду і справедливість. Коли ми дозволяємо Богові вивести нас із зони комфорту, саме тоді Він починає діяти через нас. Кожен із нас покликаний до цього».

Цей урок Калвелл постійно засвоювала під час свого дорослішання. «Я спостерігала, як мої батьки постійно слухалися Бога, — говорить вона. — Коли я була маленькою, ми жили у Мексиці та Коста-Ріці, де вони служили як місіонери, несучи людям Євангеліє. Я думаю, це було непросте життя. Але вони були слухняні Богові навіть у важкі часи, і я також прагнула цього».

«Я сподіваюся, що люди, які ніколи не замислювалися над абортами, зрозуміють, що завдяки моїй історії вони зможуть визнати людяність у ненародженій дитині, — розповідає Калвелл. — А жінки, такі як моя біологічна матір, що відчувають біль і жаль, зможуть почути у ній історії сотні тисяч жінок, що шкодують про зроблені аборти. Я молюся про те, щоб ми як суспільство могли захищати жінок та сім’ї, і не позбавляти життя таких, як мій близнюк».    

«Бог вивів мене з зони комфорту, щоб я розповіла свою історію, і я сподіваюся що це заохотить інших людей. Бог хоче зустріти нас і пройти разом з нами крізь наш біль. Він зробить це, якщо ви дозволите Йому. Нехай вас бадьорить думка про те, що у Христі є прощення, надія і милосердя, і у вас завжди є вихід, навіть якщо ви його не бачите».

Джерело: CREDO