25 років парафії Святого Вікентія де Поля у Харкові

26 грудня 1993 року він запросив парафіян та сестер, які працювали при парафії, поїхати разом на кінцеву зупинку метро, що є приблизним центром Салтівки, помолитись, щоб Господь вказав місце майбутнього храму. Як знак на місці молитви було закопано чудотворний медальйон із зображенням Непорочної Діви Марії. На той момент у Харкові вже почали своє служіння сестри Дочки Милосердя св. Вікентія де Поля (шаритки).


Історія

Наприкінці 1994 року римсько-католицька громада святого Вікентія де Поля була зареєстрована. Приблизно влітку 1995 року парафіянин Йосип Броніславович Дурава, мешканець Салтівки, дізнався, що недалеко від місця, де був закопаний медальйон, продається земельна ділянка з розташованою на ній старою одноповерховою будівлею колишнього дитячого садочка. Це місце сподобалось настоятелям Ордену Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля і вони вирішили його придбати під будівництво храму і соціального центру. У цьому ж році перші троє місіонерів оо. Ярослав Яшшо СМ, Ян Тшоп СМ і Яцек Дубіцький СМ розпочали душпастирське служіння серед мешканців Салтівки. Старий будинок дитячого садка переобладнали під тимчасову каплицю. І 27  вересня 1995 року тут було відправлено першу Святу Месу, яка дала початок другій римсько-католицькій парафії у Харкові. Цю Месу очолював отець Мілан Шашік СМ, тодішній секретар нунція Антонія Франко.

З часом отці-місіонери побудували тут парафіяльний будинок, соціальний центр і храм св. Вікентія де Поля. Згодом за сприянням настоятелів Згромадження парафія перетворилась на спільноту спільнот католиків з різних континентів. Священики почали душпастирство англомовних та франкомовних африканців, які навчались і працювали в Харкові. Пізніше долучилась спільнота з Індії та В’єтнаму. Для служіння іноземцям на Салтовку було направлено священників-місіонерів з Нігерії, Індії та В’єтнаму. 10 років тому настоятелем парафії став отець Ян Мартінчак СМ із Словаччини. Він також очолив Міжнародний рух католицьких студентів в Україні (IMCS) з центорм у Харкові.
Сюди регулярно збираються на спільні зустрічі іноземні студенти з усіх куточків України.


25 років потому

27 вересня 2020 року, у спомин святого Вікентія де Поля та 25‑у річницю заснування парафії, біля храму на урочисту Святу Месу зібрались парафіяни та гості. До Харкова завітали отець Леонід Куклишин СМ і отець Михайло Талапканич СМ, відповідно настоятель та секретар віце-провінції свв. Кирила і Мефодія отців-місіонерів.


Святу Месу очолив єпископ Харківсько-Запорізький Павло Гончарук. На початку єпископ висловив намір Святої Жертві: за всіх (живих і померлих), завдяки яким це місце стало місцем благодаті, також за потрібні благодаті для священників, які служили у цій парафії, служать тепер і служитимуть у майбутньому, за харків’ян, щоб пізнали Господа та Його любов, за загиблих у авіакатастрофі 25 вересня під Харковом у м. Чугуєві.

Під час проповіді єпископ Павло поділився тим, що вперше бере участь у такій Святій Месі, де Католицька Церква представлена різними народами з віддалених від України куточків земної кулі. Але це не перешкоджає знаходити спільну мову, бо нею є мова Божої любови.

Любов Господа є великою силою, яка здатна перетворити такий важкий камінь як людське серце на храм Бога, де панує Його любов.
«Господь кличе тебе таким, яким ти сьогодні є. Він не каже, що ти маєш прийти до Нього тільки тоді, коли почнеш ліпше співати або чемніше поводитись. Ні! Він каже: «Прийди до Мене вже сьогодні. Я хочу, щоб ти був щасливим, вільним і відчував Мою любов», – сказав між іншим єпископ Павло.

Наприкінці Меси він подякував зібраним за їхню присутність і духовну працю, завдяки якій їхні серця стали храмом Самого Бога. Також єпископ заохотив вірян невтомно молитися за своє оточення, за салтівчан, щоб і вони пізнали Господа, тому що вони гідні того, щоб Він замешкав і в них.



Також єпископ запросив усіх зібраних щоденно молитися Розарій у намірі миру в Україні та навернення народу.

У цей день пролунало чимало слів подяки священникам, які закінчують цієї осені своє служіння на Салтівці і поїдуть до інших парафій, та вірянам, які беруть активну участь у житті парафії.

Джерело: Харківсько-Запорізька дієцезія