Самогубство, або суїцид, – це надзвичайно серйозний і відчайдушний вчинок. Коли людина відчуває, ніби застрягла в безкінечній темряві, з якої не бачить виходу, їй здається, що жити далі немає сенсу. Однак самогубство – завжди неправильне рішення. Ми отримали своє життя від Бога, і не нам вирішувати, коли воно має скінчитися.
Немає виходу?Самогубство повністю суперечить нашій природній схильності захищати і зберігати власне життя (Катехизм Католицької Церкви 2281), але той, хто вирішує накласти на себе руки, часто настільки заплутався в проблемах, що вже не здатен поглянути на них із правильної точки зору. Така людина забуває, що надія завжди є, і не бачить Бога. Вона вже не слухає натхнення Святого Духа. Однак саме в такі моменти, саме тоді, коли здається, що все йде шкереберть, нам найбільше за все потрібне це натхнення! Ось чому святий Павло молився: «Бог же надії нехай наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви силою Святого Духа збагатилися надією» (Рим 15, 13).
Гріх
Наше життя не належить нам – воно дано нам Богом (ККЦ 2280). Самогубство – це гріх проти вдячності й любові, на які заслуговує Бог. Життя, яке Він створив із такою любов’ю, не можна знищувати в момент відчаю. Це повністю суперечить Божій волі. Самогубство – це вчинок проти любові до самих себе в тому сенсі, що ми повинні дбати про дар життя, що його дав нам Бог. Самогубство також є вчинком проти любові до ближнього, оскільки воно завдає шкоди близьким людям і суспільству в цілому (Лев 19, 18). Батьки, родичі й друзі залишаються сам на сам із почуттям невимовного горя і жалю.
Цілком ясно, що нікому не дозволено допомагати людині в учиненні самогубства (ККЦ 2282). Людина в стані депресії неспроможна прийняти обдумане і виважене рішення, особливо якщо вона думає про самогубство. Депресія зазвичай триває обмежений проміжок часу, а от смерть – це назавжди! Нам слід бути надзвичайно уважними до людей, які перебувають у депресії: необхідно слідкувати за тим, щоби вони завжди залишалися відкритими для отримання допомоги.
Не суди
І все ж ми не маємо права засуджувати людину, яка наклала на себе руки, і ми не повинні вважати, що вона не потрапить до раю. Часто люди, які вчиняють самогубство, не повністю усвідомлюють, що вони роблять, оскільки страждають від серйозних психологічних проблем. Тільки Бог може судити людину після смерті. Тільки Він знає причини, які привели людину до цього відчайдушного кроку (Євр 4, 13). Це означає, що ми можемо надіятися і молитися, аби людина, яка вчинила самогубство, все ж потрапила на Небеса.
А що як принести своє життя у жертву заради іншої людини?
1941 року польський священик святий Максиміліан Кольбе потрапив до табору смерті «Аушвіц». Коли нацисти засудили до смерті батька двох дітей, отець Кольбе зволів померти замість нього. Таким чином, він урятував життя батька, пожертвувавши власним життям. Це геть не те саме, що накласти на себе руки: за прикладом Ісуса отець Кольбе з любові пожертвував собою заради іншої людини. Він помер не від своїх рук – його вбили охоронці табору. Згодом отця Кольбе проголосили святим.
Отець Мішель Ремері, Твіти з Богом
Зображення: The Indian Express
Складні питання Що потрібно католику, щоб досягти успіху? Спочатку давайте поміркуємо про те, що таке для католика успіх. У мирському розумінні успіх, як правило, пов'язують з досягненнями в особистому, професійному, матеріальному плані. Причому особистий успіх зазвичай пов'язаний із визнанням з боку інших людей.Схожі новини
