Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Обов'язок сповіді - раз на рік?
11:20 Вівторок 0 1 920
3-03-2020, 11:20

Обов'язок сповіді - раз на рік?

Серед церковних заповідей є обов'язкова сповідь хоча б раз на рік, зазвичай у Великодній період. Поясніть, будь ласка, чи стосується цей припис тих, у кого є тільки повсякденні гріхи? А для тих, у кого на душі смертний гріх, чи не занадто це довгий відрізок часу – цілий рік?
Припис обов'язкової щорічної сповіді стосується тих, у кого на совісті є смертний (тяжкий) гріх. Для відпущення повсякденних, або звичайних, гріхів немає суворої потреби вдаватися до таїнства Покаяння. Для відпущення таких гріхів існують й інші шляхи: молитва, піст, милостиня.

Але варто зазначити, що люди, в яких на совісті тільки звичайні гріхи, як правило, вдаються до таїнства Покаяння дуже часто, набагато частіше, аніж раз на рік. Віруючий відчуває потребу в сповіді. Ті, що прагнуть жити постійно в Божій благодаті, сповідаються раз на місяць або навіть раз на тиждень.

Церковний припис сповідатися хоча б раз на рік – це наслідок іншого припису: долучатися до Христа в таїнстві Євхаристії хоча б раз на рік. Ісус сказав: «Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п'є, той живе життям вічним». Церква встановила це правило, можна сказати, для «особливо ледачих», для тих, кому потрібен особливий «поштовх», – інакше вони б залишилися без благодаті, необхідної для спасіння. Для того, щоби плідно причащатися, потрібно бути в стані благодаті, тобто не мати на душі смертних гріхів. Саме тому і встановлено обов'язок сповідатися хоча б раз на рік.

Нагадаємо, які гріхи ми називаємо «смертними» або «тяжкими».

Смертний гріх руйнує любов у серці людини тяжким порушенням Закону Божого; він відвертає людину від Бога, Який є її кінцевою метою і її блаженством, змушуючи віддати перевагу замість Бога якомусь благу нижчого порядку. Звичайний гріх зберігає любов, хоча він її ображає і ранить. Вчинивши смертний гріх, охрещений може повернути благодать Божу тільки за допомогою таїнства Примирення. І хоча віруючий покликаний часто приступати до цього таїнства навіть при наявності тільки звичайних гріхів, сповідування смертних гріхів є обов'язковим для того, щоби примиритися з Богом в таїнстві Покаяння і отримати можливість приступати до Святого Причастя.

Гріх є смертним при таких одночасних умовах: по-перше, він стосується серйозної матерії; по-друге, він відбувається з повним усвідомленням і з повною згодою волі.

Це усвідомлення і згода багато в чому залежать від стану кожної окремої людини і стосуються кожного окремого випадку. Тому насамперед зупинимося на тому, що означає «серйозна матерія».

Якщо ми звернемося до десяти заповідей, то серед гріхів, які завжди стосуються серйозної матерії, можна назвати такі:

Гріхи проти першої заповіді: відкидання Бога, поклоніння дияволу, звернення до чаклунів, тяжкі форми марновірства, гріхи проти богословських чеснот – єресь, відступництво, неприйняття істин віри, відчай у спасінні і, навпаки, самовпевненість щодо спасіння; ненависть до Бога і ближнього, умисне зло у ставленні до ближнього, а також вперта відмова від молитви.

Тяжкі гріхи проти другої заповіді: богохульство, клятвопорушення, порушення обітниць. Гріхи проти третьої заповіді – це неучасть у Святій Літургії в недільні дні та в запропоновані Церквою свята (для католиків латинського обряду – за відсутності особливих вказівок єпископської конференції – це Різдво, Урочистість Пресвятої Богородиці (1 січня), Богоявлення, Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Урочистість Всіх Святих, Вознесіння; до тяжких гріхів проти третьої заповіді належить також причащання в тому випадку, якщо на совісті є ще не висповідані смертні гріхи.

Гріхи проти п'ятої заповіді: вбивство, самогубство, аборт, евтаназія, використання наркотиків, пияцтво, побої. Тяжкими є гріхи проти шостої заповіді, такі як аутоеротизм, блуд, дошлюбні стосунки, гомосексуальні зв'язки, контрацепція подружжя, перелюб, сексуальне насильство і так далі.

Часто ми маємо справу з тяжким гріхом навіть коли йдеться про матерію, яка в інших випадках є «легкою». Наприклад, четверта заповідь наказує шанувати матір і батька. Звичайно, в сім'ї можуть бути різні словесні перепалки і розбрат, непослух, і тоді йдеться про повсякденний гріх. Але якщо є тяжкі конфлікти – це важке нехтування гідністю своїх рідних, тобто смертний гріх. Порушенням четвертої заповіді є гріхи словом, прокляття, плітки, що завдають шкоди честі нашого ближнього. Серед гріхів словом потрібно розрізняти такі, які, по суті, не зневажають гідності ближнього, – і тоді ми чинимо звичайний гріх, – і такі, які завдають серйозної шкоди честі та доброму імені ближнього. У цьому випадку відбувається смертний гріх.

Або, наприклад, сьома заповідь – «не вкради». І тут потрібно розрізняти між вкраденим пакетиком льодяників (що, звичайно, є крадіжкою, гріхом) або значної суми грошей.

Восьма заповідь наказує не брехати. Очевидно, що коли йдеться про наклеп або про неправдиве свідчення в суді, ми завжди маємо справу з тяжким гріхом. Якщо ж йдеться про неправду, сказану задля самозахисту або щоб не порушувати миру в родині, ми не виходимо за межі буденного гріха, який, звичайно, в будь-якому випадку залишається гріхом, і християнин, який прагне до духовної досконалості, покликаний каятися в ньому на сповіді.

Смертним гріхом проти дев'ятої заповіді: «Не бажай жінки ближнього свого», – можуть бути інші гріхи проти цнотливості, крім перерахованих. Коли ми плануємо вступити в гріховний зв'язок (навіть якщо потім в дійсності ми ці плани не реалізуємо), ми здійснюємо смертний гріх. Адже Ісус сказав: «Кожен, хто дивиться з пожадливістю, той уже вчинив перелюб». Також смертними гріхами є використання порнографії або гріхи проти цнотливості за допомогою Інтернету. У той час як нечистий помисел, на якому ми не затримуємося, навіть якщо нам його не вдається відразу подолати, залишається повсякденним гріхом. У цю заповідь включені також гріхи нескромності в погляді, в словах. Як правило, в таких випадках йдеться про «легку матерію» і повсякденний гріх, але легка матерія в цих випадках з легкістю може стати серйозною. Тому так важливо говорити на сповіді про всі гріхи, якої би тяжкості вони не були, і запитувати поради у священика.

Десяту заповідь – «не бажай майна ближнього твого» – ми порушуємо, плануючи привласнити собі чуже. Тяжкість гріха, як ми говорили, залежить від того, що саме планується присвоїти.

Підсумуємо: є гріхи об'єктивно тяжкі, коли йдеться завжди про серйозну матерію, і є гріхи, тяжкість яких залежить від того, яких збитків ми наносимо матеріальному або духовну благу ближнього.

На закінчення нагадаємо слова блаженного Августина: «Людина не може, будучи у плоті, уникнути всіх гріхів, принаймні – гріхів легких. Але ці гріхи, які ми називаємо легкими, не треба вважати нешкідливими: якщо ти вважаєш їх нешкідливими, роздумуючи над ними, тремти, їх підраховуючи. Безліч легких предметів становить велику вагу; безліч крапель наповнює річку; безліч зерен становить купу. Яка тоді наша надія? Перш за все, сповідь...».

Католицький Оглядач з посиланням на Vatican News 

Зображення America magazine

Складні питання 11:00 Четвер 0 272 Бог посеред війни і людських страждань Коли дивишся на безжально вбитих мешканців передмість Києва, і якщо ти віруючий (або інколи теж не віруючий), то питаєш: Чому Бог це допустив? Де Він є у той час, коли мордують невинних? Чому не зупиняє цього звірства, чому допускає це нелюдське відношення до жінок, дітей, старших, всіх інших? Адже Бог є Всемогутнім, Бог є Любов’ю, є Добром. Чому Його Провидіння допускає стільки нелюбові і зла?
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.