17 вересня - довільний спомин св. Зиґмунда Щенсного Фелінського, єпископа

Завдяки опіці Зенона Бжозовського хлопець отримав математичну освіту в Москві (1844) та гуманітарну – в Парижі (1847). Спілкувався з представниками еміграційних осередків, був знайомий з Адамом Міцкевичем та Юліушем Словацьким, якого навернув у християнство.

1848 р. взяв участь у великопольському повстанні. Деякий час був секретарем у родині Бжозовського та опікувався його дітьми. Під час духовної кризи дійшов висновку, що для перемін у суспільстві варто змінювати внутрішній світ кожної людини.

В 1851 р. вступив до Житомирської семінарії, в 1852 р. вивчав теологію в Санкт-Петербурзі, а в 1855-му був рукоположений. Окрім викладання в академії, святий опікувався над закладом Родини Марії, який займався притулком для сиріт та домом престарілих. Зиґмунд розвинув у ньому харитативну діяльность, а в 1857 р. написав статут для нового згромадження – Сестер Францисканок Родини Марії. В 1862 р. був висвячений на архієпископа Варшави, де стикнувся з недовірою пастви. Зиґмунд відкривав закриті храми, відвідував притулки і лікарні, підіймав рівень духовенства, уникав політичних дискусій та тримав зв’язок із Римом. Стояв на захисті автономії Церкви та інтересів польського народу, особливо під час Січневого повстання.

В 1863-1883 рр. перебував на засланні в Ярославлі, де допомагав нужденним. У вигнанні отримував підтримку Папи та відмовлявся від привабливих пропозицій царського уряду. В 1883 р. був звільнений від повноважень єпископа, завдяки чому міг виїхати з Росії. Виконував обов’язки капелана каплиці в с.Дзвинячка (Тернопільщина), уклав конституцію для свого згромадження.

Помер у 1895 р. в Кракові, повертаючись із лікування. Канонізований у 2009 р.

Зображується в єпископських шатах, часто в присутності дітей або Богородиці.