23 серпня – довільний спомин святої Рози з Ліми, захисниці в сімейних сварках

Роза рано приступила до Першого Причастя, яке вділив місцевий єпископ – святий Турибій. Від батьків узяла глибоку побожність: іще зовсім маленькою вирізнялася вірою, прагненням до молитви й жертовністю, у п’ять років склала обіт чистоти. Господь обдарував її благодаттю видінь. Дівчинка бачила Діву Марію з Дитятком на руках і почула Його слова: «Розо, будеш Моєю нареченою», – і відтоді ще глибше полюбила маленького Ісуса.

У підлітковому віці Роза виявила сталість характеру, відмовляючи кандидатам на її руку й серце. Через це пережила чимало конфліктів із рідними, особливо з матір’ю, яка намагалася змусити доньку до подружнього життя. У 20 років вступила в Третій Домініканський Орден, але надалі мешкала з батьками, у маленькому приміщенні біля сімейного дому. Жила аскетично, багато постувала й умертвляла тіло, палко молилася, допомагала нужденним, зокрема рабам. За помічницю на дорозі до святості взяла святу Катерину Сієнську. Довгі 15 років тривала в духовному мороку, переживала напади сатани, самотність, покинутість, постійне нерозуміння й наклепи оточення. За витривалість у молитві й аскезі під час знеохочення отримала дар споглядання й містичного єднання з Христом, довірливого спілкування зі своїм ангелом і частих об’явлень Богородиці з Немовлям, Яке навіть брала на руки.

Біля могили Рози з Ліми відбулося багато чудес. Канонізована 1671 року.

Зображають святу в домініканському вбранні. Атрибути – Дитятко Ісус, терновий або трояндовий вінок, троянди, розп’яття.

Покровителька Америки, Філіппін, садівників, флористів, захисниця в сімейних сварках.

Уклала Юлія Бойко