"Увесь я Твій, Маріє" – з таким гаслом крокувало 28 францисканське паломництво «Шепетівка-Полонне-Бердичів» до Матінки Божої Бердичівської. Впродовж нашої подорожі ми мали вдосталь часу для того, щоби роздумувати про жертовність, відданість та довіру Марії до Бога і вчились з такою ж довірою віддати Їй в руки наше життя.
Цьогоріч паломництво відбулося в досить незвичайний спосіб, адже кількість учасників зменшилася до 20 осіб, проте, це не завадило нам духовно єднатися з нашою Небесною Матір'ю, а також з іншими паломниками, які не змогли крокувати з нами. Паломниками були брати менші францисканці, сестри францисканки, францисканська молодь та представники парафій.Протягом цих чотирьох днів ми йшли, просячи нашого Небесного Отця за заступництвом Пресвятої Матінки про мир для України, про припинення пандемії коронавірусу, за нові покликання до священицького та монашого життя, а також за паломників, які не могли йти з нами, але молилися за нас і довіряли нам свої наміри. Ми мали конференції, під час яких слухали про важливість Марії для кожної людини та Її роль у житті святого Йоана Павла ІІ.
Своїми враженнями ділиться Оксана Волянська: «Дякую всій паломницький родині. Це був прекрасний час молитви і перебування поруч з кожним. Було чудово, насправді атмосфера панувала рідна, сімейна. Ми були як одна велика сім’я. Думала, що аж так не буде. Але Господь вів нас прекрасними стежками до Бердичівської Матері, незважаючи на наші маленькі мозолики і все інше. Дякую вам! Усі ви бомбєзно чудові. Вже сумую за вами, таке відчуття, що чогось не вистачає. Дякую, що ви були, є і будете. 28 Францисканське паломництво неймовірно бомбєзно класне. Емоції просто переповнюють, навіть не вистачає слів передати, як було круто. Люблю вас усіх. Дякую за усе!».
Ось такі враження мала сім’я Маркевичів після паломництва: «4 дні, 140 км, сотні молитов, подяк, прохань і просто думок! Дякуємо за неймовірність, за близькість і рідність! Паломництво – це окрема сторінка життя, цьогоріч, особисто для нас вона була просто неповторна!!! Зрозуміли одне – жити під гаслом «Сім’я сильна Богом» з Вами в спільній молитві легше і приємніше! Тішимося цією реально родинною близькістю з Вами! Наша паломницька сім’я, ви щиро та відверто стали нашим величезним досягненням 2020. Дякуємо за все-все! Отче Кириле, дай Бог сил та енергії ще хоча б на 50 таких паломництв, бо саме Ви зробили нас ще щасливішими і ближчими! Усвідомлення після пережитого: для Бога немає нічого неможливого, а мозолі, біль і втома під час молитов перевтілюються в силу духу! Неймовірна подяка за все, всім і кожному окремо! Дякуємо 28 паломництву, з нетерпінням чекаємо 29! Ваші, Маркевичі-Карітас (усміхаються)»
А Маріанна Соложенцева з радістю та вдячністю згадує: «Паломництво на 20 осіб? Якщо чесно, спочатку я думала, що буде нудно, не буде тієї атмосфери паломництва, і тому буде ще важче йти. Але вийшло все навпаки (крім останнього). Йти було справді важко. Майже від кожного, та й від себе самої, чула фразу: «Ну, за всі роки всяке було, але ТАКЕ у мене вперше». У когось натерті мозолі у перший же день, у когось вперше алергія на асфальт, вперше обвітрені так сильно губи чи спечене тіло, вперше перев’язані коліна, а ще вперше зроблена анастезія в п’яту (сміється).
Але і крім цього можу сказати багато інших «вперше» – така кількість паломників, 47 кілометрів за день і нічліг в Чуднові, початок паломницького дня о 12 годині, такий швидкий темп, всі 4 частини Розарію кожного дня, легендарна фраза директора «Куди ви вже всі повставали і зібрались йти, сядьте, ще відпочиваємо!», морозиво двічі на день, відсутність черг і боротьби за місце НЕ під сонцем, а ще те, що ми знали імена кожного учасника і з кожним встигли прожити якісь спільні моменти і так близько познайомитись.
Це паломництво ми спільно назвали родинним і спільнотовим, адже ці 4 дні нас справді об’єднали і здружили. Для мене це найкраще, що могло бути. Та не говоримо, що не сумували за іншими, бо весь цей час кожен з нас ніс у своєму серці наміри і прохання тих паломників, хто не міг з нами йти, і всі болючі моменти, втому і спеку жертвували не лише за свої, але і їхні потреби. А взамін відчували їх підтримку та молитву за нас, щоб витривало дійшли до Марії. За це я хочу дуже сильно подякувати! Звісно ще дякую Богу, що це паломництво у час карантину взагалі було можливе; о. Кирилу за те, що запросив іти разом, а також кожному паломнику, що розділили цей неймовірний час зі мною. Маю надію, що наступного року ми всі-всі побачимось і разом підемо у 29-ому Францисканському паломництві «Шепетівка-Полонне-Бердичів».
Джерело: Паломництво Шепетівка-Полонне-Бердичів
