Історія християнського подружжя європейських монархів сучасності. Балдуїн та Фабіола

На щастя, були й видатні королі, яким вдалося принести мир своїм народам. Чимало з них покладалися на християнську віру під час свого правління.

Однією з королівських пар, про яку ви, можливо, ще не чули, були бельгійський король Балдуїн I Кобург (1930-1993) та його дружина Фабіола де Мора (1925-2014). Їхня спільна історія – про відданість людям, один одному та Богові. А духовне життя, натхнене Євангелієм та вірою, було прикладом для всіх, хто їх знав і хто сьогодні про них дізнається.

Складне дитинство короля і королеви

Вони обоє мали важке дитинство. Балдуїн був відзначений передчасною смертю свого діда, короля Бельгії Альберта I, який загинув в аварії; а також трагічною кончиною матері, яка померла в автокатастрофі. Крім того, він виріс під час Другої світової війни, коли його родина зазнала бомбардувань, нацистської депортації, звинувачення у зраді та вигнанні. Молодому Балдуїну довелося зіткнутися з приходом мачухи, коли його батько Леопольд III повторно одружився.

Непопулярний Леопольд III нарешті був змушений зректися, тому Балдуїн став королем Бельгії всього у 21 рік. Він не лише відчував тиск минулого, але  й постійно знаходився під пильним оком преси, яка не гребувала безпідставними звинуваченнями королівської особи в сороміцьких пригодах.

Раннє дитинство Фабіоли здається казковим, але її дорослішання вже не було легким. Вона була шостою з семи дітей, жила у чудовому палаці в Мадриді, куди король Іспанії любив приїжджати, грати в бридж із її батьками, милуватися нещодавно придбаними шедеврами Ватто, Фрагонарда та інших митців. Унікальні концерти часто проходили в їхньому домі. Юна Фабіола отримала мистецьку, літературну та музичну освіту, і в той же час – християнську, зосередилася на молитві та допомозі іншим. Кожного вечора батьки, діти та слуги збиралися разом на молитву, поки  утворення Іспанського народного фронту та громадянська війна не змусили всю сім’ю їхати до Швейцарії.

Життя королівської пари

Як король, який проживає в Брюсселі, та молода жінка, так прив’язана до свого рідного Мадрида, зустрілися та одружилися?
Ця історія залишилася б непомітною, якби не потрапила до архіву кардинала Суеніна, архієпископа Мехеленської архідієцезії, що підтверджують відповідні документи.

Кардинал, тоді єпископ, запросив ірландську черницю, сестра Вероніку О’Браєн допомогти в пошуку гідної партії для молодого неодруженого короля. Вона в свою чергу залучила до цієї справи молоду медсестру з аристократичної іспанської родини. Медсестрою виявилася сама Фабіола. Ось так розпочалася велика історія кохання за Божим керівництвом.

Після одруження вони почали життя короля і королеви Бельгії, обидвоє були присвячені служінню іншим, особливо нещасним, таким як постраждалі від національних катастроф (повені, авіакатастрофи). Вони мріяли мати велику родину. Фабіола була вагітна п’ять разів, але вони втратили всіх своїх дітей. Однак, завдячуючи вірі, вони прийняли це випробування і пішли вперед своїм власним шляхом, незважаючи на ворожість крайніх лівих груп, які збиралися біля їхнього палацу на численних демонстраціях, вимагаючи відставки королівської пари, посилаючись на їхню бездітність.

Їхня взаємна любов і довірливе спілкування дозволили їм протистояти відчайдушному тиску.

Прийняття закону про легалізацію абортів у 1990 році було для них величезним стражданням. Зрештою, вони відчували тугу за життям і переживали смерть дітей до народження. Балдуїн,  користуючись своєю позицією монарха, намагався не допустити прийняття законопроєкту та відмовився його підписувати. Однак його кабінет міністрів повважав короля таким, який “не в змозі керувати” країною протягом 24 годин, що дало можливість законопроєкту бути прийнятим парламентом. Королівська пара виявила надзвичайну мужність, безпрецедентну в історії Бельгії … та в усьому світі. Говорячи про досвід втрати дітей, королева зізналася у 2008 році: «Ви знаєте, я втратила п’ятьох дітей сама. Цей досвід чогось вчить. У мене були проблеми з кожною вагітністю, але врешті-решт я думаю, що життя прекрасне».

Щоденна Євхаристія та смерть короля 
Щодня вони разом молилися та брали участь у Євхаристії навіть у країнах, де проходили їхні офіційні візити та де доступ до меси був надзвичайно ускладнений, наприклад СРСР.

У 1993 році Балдуїн фізично ослаблений серйозною операцією на відкритому серці, що відбулася кількома роками раніше, був близький до смерті. Фабіола підтримала його усмішкою, ніжністю, ідеями та впевненістю. Подружжя в цей час також були об’єднані в молитві. Балдуїн раптово помер від серцевого нападу під час теплової хвилі 31 липня 1993 року у своїй літній резиденції біля моря в Мотрілі (Андалусія).

Більшість глав держав, які приїхали на похорон у Брюссель, були зворушені свідченням віри Фабіоли: у білій елегантній сукні вона співала на славу Божу в день, коли її чоловік зустрічав його у вічності.

У першу річницю смерті Балдуїна Фабіола організувала Месу, наприкінці якої вона прочитала, як останній подарунок для свого народу, текст молитви, якою королівське подружжя молилися кожен день свого подружнього життя. Цей вчинок розкрив широкій публіці основи їхнього духовного життя, як пари, та їхніх відносин з іншими.

Джерело: Родина з посиланням на Aleteia