Папа Франциск: Боже благословіння взамін за людську безпорадність

Дорогі брати та сестри, доброго дня!

Продовжуємо нашу катехезу про молитву. Книга Буття через історії чоловіків та жінок з давніх часів, подає нам історії, де ми можемо побачити відображення нашого життя. Серед патріархів знаходимо також Якова, який з хитрості зробив свій найкращий талант. Біблія описує важкі стосунки Якова з братом Ісавом. З раннього віку між ними було суперництво, яке тривало все життя. Яків був другим сином, але підступними діями йому вдалося здобути від батька Ісаака благословіння і дар первородства (пор. Бут 25, 19-34). Це лише небагато з того, що йому вдалося досягти з хитрощів, на які була здатна ця безжальна людина. Також ім'я "Яків" означає когось, хто здатний рухатись крутими дорогами, означає цю спритність у русі.

Змушений до втечі далеко від брата, він успішний у кожному своєму задумі. Він спритний у своїх справах: стає дуже багатим, власником величезного стада. Наполегливістю і терпінням йому вдається одружитися з найкрасивішою з дочок Лабана, в яку він був справді закоханий. Яків, сучасною мовою, людина, котра досягла всього завдяки своєму генію. Йому вдається все, що хоче. Але чогось йому бракує - живих відносин зі своїм корінням.

Одного разу він почув заклик повернутися додому, до своєї давньої батьківщини, де ще жив Ісав, брат, із яким він завжди був у поганих стосунках. Яків вирушив у далеку дорогу із караваном, поки не зупинився біля потоку Яббок. Книга Буття у цьому місці пропонує нам сторінку, яку неможливо забути (пор. 32, 23-33). Розповідає, що патріарх, провів через потік всіх своїх людей і худобу, залишився сам на чужому березі. І він подумав: що чекає його наступного дня? Як прийме його брат Ісав? Яків думає... І,коли настала ніч, незнайомець раптом схопив його і почав боротися з ним. Катехизм Католицької Церкви пояснює: «Духовна традиція Церкви вбачала в цьому описі символ молитви як боротьбу віри та перемоги наполегливості» (ККЦ, 2573).

Яків боровся всю ніч, не відпускаючи свого супротивника. Врешті-решт він зазнав поразки, поранений суперником у стегно і залишився калікою на все життя. Цей таємничий борець запитав у патріарха про його ім’я і сказав йому: «Відтепер тебе називатимуть не Яків, а Ізраїль, - не будеш людиною, що ходить крутими дорогами, а прямо: змінює його ім'я, змінює поставу - зватимешся Ізраїль, бо ти боровся з Богом і людьми, і ти переміг (в. 29). Тоді Яків запитав його: «Скажи, будь ласка, мені своє ім'я». Той не відкрився йому, а натомість благословив його. І Яків зрозумів, що зустрів Бога «віч-на-віч» (пор. в. 30-31).

Боротьба з Богом - метафора молитви. Раніше Яків виявляв здатність вести діалог із Богом, відчувати Його близьку та доброзичливу присутність. Але тієї ночі, через тривалу боротьбу, в якій він майже піддався, патріарх вийшов перемінений, бо цього разу він уже був не господар ситуації, він уже не стратег і людина, що вираховує. Бог доводить його до своєї правди як смертної людини, яка тремтить і боїться, бо Яків відчував страх під час боротьби. Хоча один раз Яків нічого не може представити Богові, окрім його крихкості та безпорадності. І саме цей Яків отримує Боже благословення, і з цим благословенням він вступає, кульгаючи в Обітовану землю: беззахисний та ослаблений, але з новим серцем. Колись я чув одну старшу людину, доброго християнина, але грішника, який розповідав, що маючи велику довіру до Бога, говорив: «Бог мені допоможе, не залишить мене самого, увійду до неба, кульгаючи, але ввійду». Раніше був впевненою в собі людиною, вірив у свою спритність. Був людиною, яку не могла торкнутись благодать, не піддавався милосердю - не знав, що таке милосердя, був гордий. Але Бог врятував те, що було загублене, усвідомив йому, що був обмеженим, грішником, потребував милосердя і так його врятував.

Усі ми зустрічаємося з Богом уночі, у багатьох ночах нашого життя, у мороці, у гріхах, розгубленості - там завжди відбувається зустріч з Богом. Він дивує нас, коли ми цього не очікуємо, коли залишаємось насправді самі. Тієї ж ночі, борючись з невідомим, зрозуміємо, що ми лише бідні люди. Але саме тоді нам не доведеться боятися: саме в цей момент Бог дасть нам нове ім’я, яке містить сенс усього нашого життя; і дасть нам благословення, зарезервоване для тих, хто дозволив Йому себе перемінити. Це прекрасне заохочення, аби ми дали Богу себе перемінити. Він знає, як це зробити, бо знає кожного з нас. «Господи, Ти мене знаєш», - так може сказати кожен з нас, - «Господи, Ти знаєш мене, переміни мене». Дякую.

Переклад КМЦ