11 червня – обов’язковий спомин святого апостола Варнави, опікуна в суперечках

Невідомо, коли Варнава прийшов у Єрусалим; імовірно, це було пов’язане зі служінням левіта. Деякі дослідники вважають його учнем Гамалиїла, у якого навчався й апостол Павло. За святими Климентієм і Євсевієм, він належав до грона 72 учнів Христа.

Ім’я Варнава, що в перекладі означає «син утіхи», йому надали апостоли; насправді ж його звали Йосипом (Діян 4, 36). За Діян 11, 22-24, був чоловіком добрим, повним Святого Духа й віри. Церква мала все спільне, тож Варнава продав своє поле і склав гроші до ніг апостолів (Діян 4, 37). Коли стало відомо про навернення язичників і поширення християнства в Антіохії, Варнава вирушив до тієї громади. Упевнившись, що там справді діє Божа благодать, розшукав Павла й цілий рік перебував із ним серед навернених греків (Діян 11, 22-26). Можна сказати, що Варнава великою мірою вплинув на формування Павлових теологічних поглядів.

За Господнім велінням Варнава й Павло вирушили в місійну подорож. Після повернення в Антіохію виявилося, що деякі з навернених юдеїв наполягають на обрізанні язичників. Тому Варнава з Павлом вирушили до Єрусалима, де для розгляду цього питання зібрався апостольський собор (Діян 15, 1-12). Сам Варнава був проти обрізання язичників і завжди підтримував апостола Петра. У другій місійній подорожі Павло й Варнава розділилися. Традиція передає, що Варнава зупинився на Кіпрі, був там єпископом, а проповідував у Римі, Александрії й Медіолані.

Варнава був каменований за Христа близько 60 року. Через потужний культ і місійну діяльність його назвали апостолом.

Зображають святого в туніці та плащі або в єпископських шатах. Атрибути – Євангеліє, сувій пергаменту, оливкова гілка, модель храму, пломінь.

Покровитель Флоренції й Мілана. Опікун у суперечках, сварках, журбі. Захисник від сильного граду.

Уклала Юлія Бойко