Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Складні питання: А що як люди не можуть мати дітей?

Складні питання: А що як люди не можуть мати дітей?

Подружні пари часто дуже страждають, коли виявляється, що вони фізично не можуть мати дітей. Адже народження дітей – це одна з цілей союзу любові, який знаходить вираження в статевих стосунках. Тому й зрозуміло, коли деякі люди звертаються до лікарів, аби одержати так гаряче бажаних нащадків, і сучасна медицина здатна на багато чудових речей. Але не все те, що можливо з медичної точки зору, є добром. Лікування безпліддя є етичним лише тоді, коли воно враховує людську сексуальність і життя ненародженої дитини. При розгляді цих питань найважливішими Церква вважає такі три аспекти.
Дитина – це дар

По-перше, кожна людина – це дар, і вона заслуговує на те, щоби до неї ставилися як до особи, хоч якою маленькою вона не була би. Батьки не мають прав на дитину, і вони не повинні поводитися з дитиною так, наче вона – річ або продукт. Людину ніколи не можна створювати (у клініках репродуктивної медицини), натомість її слід завжди приймати як дар і результат любові між батьками.

Єднання та народження дітей

По-друге, подружня пара тісно єднається в статевому акті, який сам собою відкритий на нове життя. Ці два елементи – єднання та народження дітей – не можна відокремлювати від статевого акту. Для Церкви прийнятні лише ті способи лікування безпліддя, які не порушують цього зв’язку. Таким чином, зачаття має відбуватися шляхом фізичного єднання між чоловіком і дружиною, а не поза ним, у лабораторних умовах.

Сім’я

По-третє, слід завжди захищати єдність сім’ї. Дитина заслуговує на зачаття у шлюбі своїми батьком і матір’ю та на виховання ними. Коли дітей зачинають таким способом, що вони навмисно відрізані від власних біологічних батьків, діти можуть заплутатися в собі, в батьках та у стосунках із людьми, з якими вони живуть. Шлюб може бути плідним і без біологічних дітей, а подружжя може зробити значний внесок у допомогу іншим.

Одним із можливих варіантів є всиновлення. Воно має дві переваги: позбавлена батьків дитина може отримати сім’ю, а бездітна сім’я – дитину. У цьому випадку, однак, пара також не може вимагати всиновлення; інтереси дитини завжди мають бути на першому місці. По суті, дитина заслуговує на те, аби її виховували її біологічні батьки, які люблять одне одного і своє дитя. На жаль, це не завжди можливо, наприклад, у разі смерті когось із батьків. Однак це не привід нехтувати важливим базовим принципом сімейного життя. Як сказав Папа Франциск, «Якщо бракує Божої любові, сім’я втрачає гармонію, переважає егоцентризм, а радість зникає. Проте сім’я, що досвідчує радість віри, передає її у природний спосіб. Така сім’я – сіль землі і світло світу, вона є закваскою для суспільства» (Проповідь у День сім’ї, 27 жовтня 2013 р.).

Бездітні, але плідні?

Подружній парі може бути дуже важко прийняти той факт, що, попри їхнє щире бажання мати дітей, вона не може їх зачати. Однак навіть у цьому їхньому горі вони можуть бути плідними багатьма іншими способами. Існують чудові приклади бездітних сімей, які благородно служать іншим. Вони можуть, наприклад, допомагати родичам, друзям і всім іншим у способи, які були би неможливими за наявності в них дітей. Будучи бездітними проти власної волі, такі подружжя все ж можуть самореалізуватися як батьки в інший спосіб.

Продовження роду через усиновлення

«Існування такої великої кількості позбавлених сім’ї дітей висуває думку про всиновлення, як конкретний спосіб виявити любов... Усиновити дітей, поважати їх і ставитися до них як до рідних – значить визнати той факт, що стосунки між батьками і дітьми не вимірюються суто генетичними стандартами. Любов, що має на меті народження дітей, – це передусім принесення себе в дар. Існує форма "продовження роду" через прийняття, турботу та відданість. Стосунки, що встановлюються внаслідок такої любові, настільки близькі й тривалі, що жодним чином не є менш значущими, ніж взаємини, сформовані на основі біологічного зв’язку. Коли такі стосунки юридично захищені, як при всиновленні, сім’я, скріплена законним шлюбом, забезпечує дитині ту спокійну атмосферу й батьківську любов, які їй необхідні для повноцінного людського розвитку» (папа Йоан Павло ІІ, Звернення до прийомних сімей, 5 вересня 2000 р.)

Отець Мішель Ремері, Твіти з Богом

Зображення: Eternity News
Складні питання Що робити, коли втрачається креативність у любові? Цього тижня велика увага прикута до молитви за нові покликання до богопосвяченого життя та священства. Натомість пропонуємо текст для богопосвячених осіб та священиків, який підготував отець Артур Стемпєнь SAC з циклу "Затишшя. Дозрівання до насправді богопосвяченого життя".