14 травня – свято апостола Матія, опікуна безплідних подружжів

Матій був євреєм. Долучився до грона Христових послідовників ще в часи проповіді Йоана Хрестителя і його хрещення покаяння, належав до грона 72 учнів. Постійно перебував біля Ісуса, бачив чудеса, чув Його навчання й був свідком страждань, смерті, воскресіння і вознесіння на небо. Молився разом із іншими у світлиці.

Чекаючи на зіслання Святого Духа, апостол Петро закликав усіх зібраних молитися, аби Бог явив Свою волю й показав, хто має стати на місце Юди Іскаріотського (див. Діян 1, 21-22). Тоді було доволі типово кидати жереб, але цей жест доповнювали молитва й довіра до Божої волі (див. Діян 1, 24-25). Жереб випав на Матія (див. Діян 1, 26), який став ніби даром Святого Духа для церковної спільноти перед самим Його зішестям (єврейське ім’я «Mattityahu» перекладається як «дар Бога»).

Про подальшу діяльність апостола певних відомостей немає. Традиція каже, що він проповідував у Юдеї, Ефіопії й у Колхиді (давня назва Західної Грузії). Климент Александрійський припускає, що Матій помер природною смертю. Інші, пізніші джерела вказують, що апостола каменували й добили сокирою приблизно 80 року. За переказами, його реліквії знайшла свята Олена, матір Костянтина І Великого. Є фрагменти апокрифічних творів «Євангеліє святого Матія» й «Діяння святого Матія», які походять з ІІІ століття й містять гностичні ідеї, що свідчить про їхню неправдивість.

Матія вшановують у Східній і Західній Церкві.

Зображають апостола в довгій підв’язаній туніці та плащі. Атрибути – алебарда, сокира, спис, каміння, книга, хрест.

Покровитель будівельників, столярів, теслярів, алкоголіків і хворих на віспу. До нього звертаються безплідні подружжя й діти, які розпочинають навчання у школі.

Уклала Юлія Бойко