21 травня Церква згадує святого Євгена де Мазенода, єпископа (цього року 20 травня)

Тікаючи від Французької революції, сім’я Мазенодів мусила мандрувати італійськими містами: на їхньому шляху лежали Ніцца, Турин, де Євген приступив до Першого Причастя та продовжив розпочате в королівському коледжі навчання, Венеція, Неаполь, Палермо. У Венеції Євген познайомився з отцем Бартоло, який поглибив у його серці живі стосунки з Богом.

1802 року юнак повернувся до рідного краю, але з великим стражданням – через розлучення батьків. Пережив релігійну кризу й обурення на Церкву, однак не полишив релігійних практик, а навпаки, ще більше віддався молитві. Відкинув пропозицію багатої нареченої та 1808 року, попри протести матері, вступив до семінарії. 1811 року отримав свячення й одразу почав працювати серед тих, чий шлях до Божого слова був утруднений: дітей, молоді, вбогих і селян. Невдовзі навколо Євгена зібрались однодумці, а його служіння розвинулось у Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії, затверджене 1826 року.

1823 року його призначили генеральним вікарієм, а 1832 – єпископом дієцезії в Марселі. Це викликало спротив як світської влади, так і згромадження. Євген страждав із цього приводу та, щоб урятувати спільноту, вдався до крайнього прояву аскези: зібрав послідовників і в темряві бичував себе до крові, а по тому ліг при виході й у дусі послуху наказав усім, виходячи, топтати його ногами. Занурився в розвиток дієцезії, був готовий підтримати кожного, залишився вірним батьком згромадження й розвинув його місійну діяльність. Палав любов’ю до Бога та ближнього, був горливий у спасінні душ, огорнув духовною опікою чужоземців, заохочував священиків до святого життя та впровадив на своїх теренах низку чернечих згромаджень.

Помер у Марселі, канонізований 1995 року.

Зображають святого в облатському вбранні або в єпископських шатах.

Уклала Юлія Бойко