Папа: Зводити мости з іновірцями, не вдаючись до агресії

Про це повідомляє Vatican News.

У Діяннях Апостолів розповідається про те, як святий Павло прибув до Афін, міста «повного ідолів», через що «дух апостола закипав». Але замість того, щоб спонукати до втечі, ця зустріч з язичництвом стала для нього спонукою «зводити мости для діалогу з цією культурою».

Думками про це Папа Франциск поділився з паломниками, які незважаючи на дощову погоду, в середу, 6 листопада 2019 року, зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на чергову загальну аудієнцію. В своїй черговій катехизі з циклу роздумів про Діяння Апостолів, Святіший Отець говорив про перебування Апостола народів в Афінах, «місті, яке незважаючи на політичний занепад, жило в тіні стародавньої слави, зберігаючи першість культури».

Дивитися на інших очима віри

Як зауважив Папа, святий Павло починає відвідувати важливі для міста місця. Він побував у синагозі – символі життя віри, на майдані – символі громадського життя, і в ареопазі – символі життя політичного та культурного. Апостол зустрічається з юдеями, з філософами різних течій, промовляє до всіх і виявляє відкритість.

«Святий Павло не дивиться на місто Афіни та язичницький світ з ворожістю, але очима віри. І це спонукає нас замислитися над тим, як ми дивимося на наші міста: спостерігаємо за ними з байдужістю? Зі зневагою? Чи з вірою, яка розпізнає серед анонімного натовпу Божих дітей?» – мовив Святіший Отець, вказуючи на те, що святий Павло обрав погляд, який спонукав відкрити перехід між Євангелієм та язичницьким світом, тож «у серці однієї з найвідоміших інституцій античного світу – в ареопазі – він показує надзвичайний приклад інкультурації послання віри: звіщає Ісуса Христа поклонникам ідолів, але не нападаючи на них, а стаючи будівничим мостів».

Незнаний Відомий

Відправною точкою для проповіді святого Павла став один з вівтарів у місті, на якому було написано: «невідомому богові». Й саме ця «набожність» афінян стала нагодою для шукання контакту зі слухачами: «Те, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю», – мовив він. Щоб виявити ідентичність цього Бога, він говорить про створення, щоб дійти до відкуплення та суду. Апостол показує «непропорційність між величчю Творця та рукотворними храмами» й пояснює «що Творець дає себе шукати, щоб кожен міг Його знайти». І так веде до звіщення Христа, того, «Хто невідомий, але, водночас, знаний».

У цьому контексті Папа Франциск згадав «прекрасний вислів» свого попередника Бенедикта XVI, який говорив, що святий Павло звіщав «Незнаного Відомого». Апостол закликав переступити через «часи незнання» та прийняти рішення на користь навернення з огляду на «близький суд». І навіть не називаючи Христа, він веде до Нього, як до «мужа, якого Бог призначив і всім дав підтвердження, воскресивши його з мертвих».

Поразка чи успіх?

Як зауважив Святіший Отець, на цьому місці виникла проблема. Якщо до цього співрозмовники святого Павла слухали його, затамувавши погляд, то почувши про смерть і воскресіння Христа, почали висміювати апостола, бо це звучало для них як безглуздя. «Павло відійшов: здається, що його спроба зазнала поразки, натомість, деякі прийняли його слово та відкрилися на віру. Між ними – чоловік Діонісій, що був членом Ареопагу, та жінка Дамаріса. Також і в Афінах Євангеліє приживлюється та прямує далі двома голосами: чоловічим і жіночим», – підсумував Папа, заохотивши:

«Просімо й ми сьогодні у Святого Духа, щоб навчив нас будувати мости з культурою, з невіруючими чи з тими, чия віра відрізняється від нашої. Завжди зводити мости, простягати руку, без жодної агресії. Просімо в Нього вміння делікатно інкультурувати послання віри, звертаючи на тих, які перебувають в незнанні Христа, контемплятивний погляд, спонукуваний любов’ю, спроможною розтопити навіть найзакам’яніліші серця».