Роздуми на XXVI неділю Звичайного періоду

Євангелія показує дві дороги. Дорога довіри до Господа - тут благословення і дорога гріха – яка веде до смерті. Люди мріють щоб бути багатими і звідси народжується почуття самодостатності. Не потребую нікого, а навіть Бога. Здається, що все осягнув. А однак Бог, що іншого говорить: Не йди за пристрастями свого серця. Самодостатність провадить до бунту: Хто ж може мені розказувати.

Спочатку серед людей, а потім відносно Господа: а що Бог мені буде говорити що добре, а що зле. Я сам знаю. Вже бачимо яка фальшива свобода, знаємо це добре з раю «Будете як Боги». Така людина іде далі: Згрішив, а що ж мені сталось і багато так живе і так йому щастить. Ця самодостатність веде до гіршого, до надужиття Божого Милосердя. Він пробачить. Така людина визнає правду що потрібно навернутись до Бога, відкинути гріх, перестати грішити, але говорить пізніше.

Я навернусь, але пізніше, спочатку зроблю то і там то, трохи вжити то що нагромадив, щоб використати шанс, який переді мною. Як можна грішити і нічого не діється, тож і на навернення буде час таке присипляння совісті. А все розпочалося від прагнення багатства, а потім перебування в гріху. І Бог промовляє до такої людини: Не говори що ти є самодостатній, не говори: а хто може мені щось розказувати. Бог через своє слово кличе, щоб людина проснулась. Ні, ні, ні не роби так. Не відкладай навернення. Час навернення - це час життя, не знаєш скільки тобі ще залишилось? Це не значить, що життя має бути понуре, позбавлене радості, має бути каторгою. Ні. Не відкладай з наверненням до Господа, а навернення до Господа це сама радість. Йдеться про союз з Господом, союз любові, йдеться про радість правдиву і так променисту, що інші зауважують. А не так: а хто ж може мені розказувати. Але навпаки розказуй мені мій Боже, мій Приятелю, бо я хочу слухати Тебе. Краще тобі слухай що краще: втратити око, втратити руку, втратити ногу, життя. Краще ніж вчинити гріх який відриває від Бога. Якщо око є нагодою до гріха, якщо рука нагодою до гріха, нога то відітни.

Тобто не можна піддаватись гріху, навіть в ім’я культури, дорослості. Не можна. Не можна спокусити одне з цих малих які вірять. То краще такій людині повісити камінь на шию. То краще, щоб втратив життя ніж згіршив людину яка живе в союзі з Богом до вести до падіння, до відірвання від Бога.

Всяка мудрість, це тільки тінь мудрості Втіленої. Він говорить що є мудре, а що браком мудрості. Що краще. Господь як мудрість говорить Тобі: Краще, Краще, Краще. Це все втратити, ніж вчинити гріх, згіршити. Краще тобі. Що краще? Потрібно це запам’ятати.
Якщо стільки років живу мимо моїх гріхів, а Господь дозволяє мені жити то буду дурним якщо не побачу цей шанс який мені дає Бог на правдиве навернення. Скористайся з цієї шанси. Не відкладай навернення з дня на день, на потім. Коли людина навернеться то стає мудрою, ходьби втрачала по черзі. Краще для Тебе. Заклик до навернення це не тільки заклик до великих грішників, але і для людей які в єдності з Богом.

Але ж маю проти тебе, що - так говорить Господь в Одкровенні св. Йоана і ми затримаймося що це є. І питаймо: Господи що тобі не подобається в моєму серці? Хочу це почути. Що краще буде для мене? Можуть це бути малі втрати ні рука, ні нога, ні око. Малі.

Відповіси собі що я повинен залишити, щоб Господь усміхнувся з радістю: Добре вибираєш. Так краще. Бог до всіх промовляє. Цей сам голос інакше бринить в серці великого грішника, інакше у того який старається навертатись, але все ж таки ще падає, інакше у того який вже стоїть, але ще непостійний може впасти. Краще для Тебе і Ти людино вибери то краще.

Джерело: отець Павло Вишковський ОМІ