Божий задум краси і радості. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Йоана (Йн 2, 1-11)

Третього дня було весілля в Кані Галілейській; була там Мати Ісуса. Був запрошений теж Ісус та учні Його на весілля. Як забракло вина, Мати Ісуса каже Йому: «Не мають вина!» А Ісус їй каже: «Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настала Моя година». Його Мати промовила до слуг: «Зробіть, що тільки Він вам скаже». Було там шість кам’яних посудин на воду для очищення юдеїв; кожна вміщала дві чи три великі міри. Каже їм Ісус: «Наповніть посудини водою!» І наповнили їх аж доверху. Ще каже їм: «Тепер зачерпніть і занесіть до старости бенкетної зали!» – і вони понесли. Коли староста покуштував воду, яка стала вином, – і не знав він, звідки воно, слуги ж, які  зачерпували воду, знали – тоді закликав молодого староста та й каже йому: «Кожна людина ставить спочатку добре вино, а як нап’ються – гірше; ти же зберіг добре вино дотепер!» Такий початок знамень зробив Ісус у Кані Галілейській і виявив славу свою; і повірили в Нього Його учні.

Сторінка євангелія від Йоана, яку сьогодні читаємо, розповідає про весілля в Кані Галілейській. Не йдеться лише про епізод з життя Ісуса – чудо, що відбувається під час весілля в Кані, є початком знамень Ісуса; саме цим знамення Ісус розпочинає справу спасіння людства. Це початок, але й основа, що вказує на сенс усього, що євангеліст розповідатиме про Господа далі в своєму євангелії, до останнього знамення – Його смерті на Хресті. Втім зараз перед нами – сцена весілля в Кані Галілейській.

Образ весілля – це образ парадигматичний: йдеться про парадигму емоційного життя, радості, краси... Весілля – це місце і час свята. Задум Бога щодо кожного з нас є, власне, задумом краси і радості. Кожну людину запрошено до свята, до сопричасності; кожна людина створена для щастя, для того, щоб мала можливість будувати взаємостосунки з іншими, досвідчувати радість, ділитися почуттям щастя... І ось це свято, ця радість опиняються під загрозою: починає бракувати вина. "Не мають вина!" – читаємо.

Вина, яке є найбільш поширеним символом щастям, дару, тепер бракує. Це образ стану людського існування. Людина є створеною для щастя, але зараз ця обітниця щастя під загрозою, смаку і якості радості може не вистачити. Є ризик, що зникне почуття зустрічі, спілкування, свята... Втім це затмарення свята, хоча такий ризик і завжди залишається, не є частиною Божого задуму щодо нас.

І ось надходить втручання Бога, що відбувається з ініціативи Марії. Читаємо згодом, як, по слову Ісуса, слуги наповнюють кам’яні посудини водою... Не Ісус це робить – фізичну частину чуда здійснюють люди – Ісус лише наказує. Бо Він може діяти і через слабкі людські руки, через руки кожного з нас. Красу свята відновлено; вино, що приносять слуги, є добрим. Відновлено і красу втраченого свята: тепер вона є ще більшою і ще інтенсивнішою. Бог, якого проголошує Ісус, є Богом радості, і Він діє, щоб свято могло тривати.

Питання

Людину створено для щастя і радості. Що затмарює мою радість?

Чи я визнаю, що красу мого бенкету було втрачено?

Чи намагаюсь повернутися до Божого задуму щодо мене і співпрацювати з Ним, аби віднайти радість мого свята?