24 грудня – довільний спомин святих Адама і Єви, прабатьків

Ім’я «Адам» походить від єврейського слова «земля», а «Єва» означає «життя». Доки жили в Едемському саду, вони мали безпосередній зв’язок одне з одним, із Богом і творінням, не знали страждань і болю, були безсмертні. Наслідком їхнього переступу стали втрата Божої присутності, вигнання з Едему та смерть – Божий порятунок людині від болю і випробувань, на які вона наразилась.

Після вигнання Адам і Єва мали синів і дочок, із яких відомі Каїн, Авель і Сет. Перше подружжя не забуло Господа поза стінами Едему. Єва, народжуючи дітей, розуміла, Хто є джерелом життя: «Я придбала людину з Господньої ласки» (Бут 4, 1).

У християнстві Адам став антитипом Христа: перший чоловік став живою душею, а Богочоловік – духом животворним; і як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть (пор. 1 Кор 15, 45). Тому Христа називають новим Адамом, що відновив усе творіння й повернув людину до єдності з Отцем. Єва ж – прообраз Марії, яка чавить голову прадавньому змієві. Дехто називає її не матір’ю всіх живих (пор. Бут 3, 20), а матір’ю всіх померлих, адже через гріх Адама і Єви смерть увійшла у світ.

У перші віки християнства прабатьки та питання про їхнє спасіння викликали живе зацікавлення. Є навіть апокриф, згідно з яким Адам і Єва по вигнанні з Едему сильно покутували та спромоглися досягнути слави святих. Звісно, ми не знаємо, чи так насправді було. Та відомо, що Христос зійшов у відхлань і забрав з Собою всіх, хто очікував месіанського часу й відкуплення. Церква вірить, що серед тих людей були святі патріархи й пророки, праведниці та праведники, а також прабатьки Ісуса Христа – Адам і Єва. Тим більше, що вже Книга Мудрості звіщає: «Це вона [мудрість] зберегла первозданного батька світу, скоро він був створений, і визволила його з власного падіння» (10, 1).

Зображають святих разом, часто під час гріхопадіння.

Уклала Юлія Бойко