23 жовтня – обов’язковий спомин святого Йосифа Більчевського, покровителя безпритульних

З 1880 року навчався у краківській семінарії, а паралельно – в Ягеллонському університеті. 1884 року, після свячень, розпочав служіння на парафії, але студій не покинув. Захистив докторат із теології, згодом вивчав старохристиянську археологію й догматику в Римі й Парижі, а 1890 року здобув звання габілітованого доктора в Ягеллонському університеті.

У 1888–1890 роках служив вікарієм у Кентах. 1891 року став професором догматичної теології у Львівському університеті Яна Казимира (нині імені Івана Франка), деякий час виконував обов’язки декана теологічного факультету, згодом – ректора. Вирізнявся феноменальною пам’яттю, багато часу присвячував науці, був шанований професорами та студентами.

1900 року на прохання імператора Франца Йосифа І Папа Лев ХІІІ призначив Йосифа Більчевського архієпископом Львівським. Він виявився душпастирем, повним доброти, покори й особливої прихильності до бідних. Міць духа черпав із глибоких стосунків із Богом, за взірець взяв блаженного Якова Стрепу, культ якого поширював. Розвивав серед люду любов до Діви Марії та Євхаристії, заохочував до частого Причастя. Промовляв до вірних через пастирські листи, що стосувалися сучасних проблем віри, моралі й суспільства, зокрема культу Євхаристії, Ісусового Серця, практики сповіді, виховання дітей і молоді. Навчав любові до Католицької Церкви й Наступника Петра. Піклувався про розвиток віри й побожності священників, пропагував добру освіту й катехизацію, будував храми й каплиці, дбав про єдність, мир і пробачення, особливо під час Першої світової війни.

Отець і захисник вбогих, Йосиф Більчевський, згідно з заповітом, був похований серед них (Янівський цвинтар тобі був для незаможних людей). Канонізований 2005 року.

Зображають святого в єпископських шатах, використовують фотографії. Атрибути – монстранція, Діва Марія Цариця.

Покровитель учителів, безпритульних, жебраків.

Уклала Юлія Бойко