Бог може не хотіти щастя людини? Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Марка (1, 40-45):
Того часу приходить до Ісуса прокажений, благає Його і, впавши на коліна, каже Йому: «Якщо хочеш, Ти можеш мене очистити!» Змилосердившись, Він простягнув руку, доторкнувся до нього та й каже йому: «Хочу, – стань чистим!»

І вмить зійшла з нього проказа, і він став чистим. Суворо попередивши, Ісус відразу швидко відіслав його і каже йому: «Дивись же, нікому нічого не кажи, але піди й покажися священикові та принеси за своє очищення те, що велів Мойсей, – їм на свідчення!»
А той, вийшовши, почав багато звіщати й поширювати про це мову, так що більше не міг Ісус відкрито ввійти у місто, але перебував назовні, у безлюдних місцях; і приходили до Нього звідусіль.

Сторінка сьогоднішнього Євангелія розповідає нам про зустріч прокаженого з Ісусом: прокажений наближається до Ісуса і, впавши на коліна, благає: "Якщо хочеш, Ти можеш мене очистити!" Не просить зцілити його від прокази – просить про очищення. Дійсно, в давнину проказа – жахлива вже сама по собі як хвороба – вважалася ще й ознакою нечистоти, покаранням за скоєні гріхи. Бути прокаженим/нечистим – означало бути усунутим із життя: хворий не міг заходити у міста та селища, не міг наближатися до інших людей. Був приречений на вигнання та самотність. Тож, відчай і страждання спонуковують прокаженого порушити закон і наблизитися до Ісуса: "Якщо хочеш, Ти можеш мене очистити!"

Дивні та двозначні слова, які промовляє прокажений. З одного боку, виявляють віру в могутнього Бога: "Ти можеш мене очистити", натомість з іншого – викликають сумніви в Божому милосерді: "якщо хочеш", – каже прокажений, – так, ніби Бог може не хотіти для людини щастя, або ж залишається байдужим до того, що з нею відбувається. Коли відштовхують люди – починаємо сумніватися і в Божому милосерді. Жест Ісуса – це відповідь на сумніви прокаженого: Ісус – зворушений до самого єства – простягає руку і торкається його. Перш, ніж зцілити прокаженого, Ісус його торкається, ділить з ним його самотність і біль, переживає разом з прокаженим його стан вигнанця, приймає його, дає йому відчути Боже милосердя. Фізичне зцілення настає потім. Божа любов торкається нас, коли ми нечисті, коли на неї не заслуговуємо – перш, ніж вона нас зцілить.

Сумніви прокаженого віддзеркалюють логіку сил зла. Як в екзорцизмі в синагозі, про який ми недавно читали, в словах прокаженого правда переплітається з оманливим твердженням, викликає сумніви, що в Божій волі є місце і для нашого щастя, і для нашої повноти життя. Фраза, яку Ісус скеровує до прокаженого, схожа на ті, які Він скеровує до одержимих. "Суворо попередивши, Ісус швидко відіслав його", – читаємо в тексті Марка. Грецький оригінал використовує значно сильніший вислів, дослівно каже, що Ісус, "обурившись, вигнав його"  – таке саме дієслово Марк вживає, коли Ісус виганяє демонів!

Символічним є і закінчення перікопи: зцілений прокажений, який ігнорує наказ Ісуса мовчати, спричиняється до того, що Ісус не може ввійти до міста і змушений переховуватися в безлюдних місцях. Ісус стає на місце прокаженого. Стає на наше місце, тому що Він приходить, щоб дати нам своє зцілення замість нашої хвороби, свою святість замість нашого гріха, своє життя замість нашої смерті.

Питання:

Чи я готовий вийти зі своєї ізоляції і просити Господа про очищення? Чи я дозволяю, щоб Божа любов мене доторкнулася і зцілила?

Господь Ісус переживає разом зі мною мою слабкість і приймає мене таким, яким я зараз є. Які відчуття це в мене викликає?

Ірина Кладій

Зображення: Niedziela