Папа: Той, хто молиться, ніколи не повертається до світу спиною

Про це пише Vatican News.


«Той хто молиться, ніколи не повертається спиною до світу. Якщо молитва не вбирає радощі та болі, сподівання та тривоги людства, вона перетворюється в “декоративну” діяльність», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою 19-ту з черги катехизу про молитву. Під час загальної аудієнції, що відбулася в середу, 16 грудня 2020 року у форматі відеоконференції, він поділився думками про молитву заступництва.

Віднайти все та всіх у Бозі

Святіший Отець зазначив, що всі ми потребуємо дбання про наш внутрішній світ, потребуємо віддалятися у місце й на час, присвячені нашим взаєминам з Богом. Але це не означає «ухилятися від дійсності». У молитві Бог «випереджує нас, благословить, розламується та роздає Себе», аби втамувати голод всіх, і таким чином «кожен християнин покликаний стати в Божих руках розламаним хлібом, яким діляться».

«Отак люди молитви шукають самотності та тиші не для того, щоб їх ніхто не турбував, але для того, щоби краще чути Божий голос. Іноді, вони віддаляються від світу в таємницю своєї кімнати, як це радив Сам Ісус, але де б вони не перебували, тримають навстіж відчиненим двері свого серця: двері, відчинені для тих, які моляться, не вміючи молитися, тих, які не моляться, але носять в собі приглушене волання, приховане взивання, для тих, які помилилися та загубили життя», – сказав Папа, наголошуючи, що кожен може «постукати до серця молільника», знайшовши в ньому «співчутливе серце, що молиться, нікого не відкидаючи», бо в самотності молитви «відокремлюємося від усього та всіх, аби віднайти все та всіх у Бозі».

Тож молільник «бере на себе болі та гріхи, молиться за всіх і за кожного», у кожному, хто стукає до його дверей, «розпізнає Христове обличчя». Катехизм Католицької Церкви навчає, що «заступатися, просити за когось, – це прерогатива серця, що перебуває у гармонії з Божим милосердям».


Досвід людяності

Як зазначив далі Папа, у серці молитви перебуває людина. Той, хто не любить ближнього, за його словами «не молиться серйозно». У кожній молитві присутній «досвід людяності», бо людей, як помилки вони б не зробили, ніколи не слід викидати, вважати непотребом. Коли віруючий, йдучи за «спонукою Святого Духа», молиться за грішників, то «не чинить селекції, не видає осудливого вироку», але «молиться за всіх», також «і за себе», усвідомлюючи, що «не надто відрізняється від тих, за яких молиться». «Урок притчі про фарисея та митаря завжди живий і актуальний: ми не є від нікого кращими, всі ми є братами в спільності слабкості, страждання та буття грішниками», – підкреслив Наступник святого Петра.


Двигун світу

Світ, як зауважив Святіший Отець, прямує вперед «завдяки цьому ланцюгові молільників, які заступаються», залишаючись, загалом, незнаними, але «не для Бога». Існує чимало незнаних християн, які в періоди переслідування повторювали Господні слова: «Отче, прости, бо не знають що чинять». Добрий пастир, у свою чергу, «залишається вірним навіть і перед обличчям констатації гріха свого люду», залишаючись витривалим у служінні, навіть і для тих, через кого доводиться «забруднити руки», і не зачиняючи своє серце «навіть і для тих, які завдають йому страждань».


«На Церкві в усіх її членах лежить місія практикувати молитву заступництва: вона заступається за інших. Зокрема, цей обов’язок лежить на кожному, хто наділений відповідальністю: на батьках, на вихователях, рукоположених служителях, настоятелях спільнот…», – сказав Глава Католицької Церкви, наводячи приклад Мойсея та Арона, що «захищали» перед Богом ввіреним їх людей. Зрештою, йдеться про те, щоби «дивитися очима та серцем Бога, з Його непереможними співчуттям і ніжністю».

«Молімося одні за одних! Це принесе користь нам і принесе користь всім», – закликав на завершення Папа.


Зображення: Vatican Media