Чим є виховання? Яким має бути виховання? Давайте розглянемо два типи садового мистецтва – французький, або регулярний парк, і англійський, або пейзажний парк.
Регулярний парк будується за законами симетрії та головними його елементами є геометричні фігури. Парк є фактичним продовженням залів палацу. Нічого зайвого, все чітко і виважено. Над таким садом потрібно довго і наполегливо працювати, але при цьому там немає життя. Тільки геометрія. В такому парку не приділяється увага самим рослинам. Яка різниця, які кущі висаджені? Яка різниця, яке дерево ми підстрижемо під куб – липу чи каштан? Відвідувач у такому парку не буде над тим замислюватися. Головне, що є дерево – куб. Такі парки символізували владу правителя над своїми підлеглими, владу людини над природою. Ми не зустрінемо тут овочевих рослин, плодових дерев, не побачимо оленів, зайців. Такий парк є мертвий (хоч і красивий).Але є інший витвір ландшафтного дизайну – англійський, або пейзажний парк. Прикладом такого парку є Софіївка. Випас худоби в пейзажному саду Англії — звичайна річ, до того ж практична в міщанській країні. Монотонні галявини англійських пейзажних парків, домашні й дикі тварини (а також птахи) робили парки живими і схожими на краєвиди за парковими огорожами. Дикі олені й птахи досі є окрасою і характерною «деталлю» багатьох пейзажних парків країни. Підхід до планування такого парку – дуже кропітка робота, бо потрібно висадити дерева так, щоб підкреслити їхню індивідуальність. Пригадайте свої враження від Софіївки. Фахівці так само як і у французьких парках, підкорили собі природу. Вони побудували ґроти, ставки, насадили різні рослини, але кожна рослина показує нам свої особливі риси. В такому парку хочеться залишатись надовго, лежати на галявині, їздити верхи, відчувати себе частиною природи, хоча це все створено людиною. Такий парк утримувати набагато складніше, бо кожне дерево потребує свого особливого догляду, але результат вартує того.
Хіба не те саме ми робимо з нашими дітьми, коли змушуємо їх «тримати форму» і не цікавимося їхнім внутрішнім світом? Головне – поведінка, яка зручна батькам. Батьки наполегливо працюють над «вихованням» своєї дитини тільки для того, щоб дитина була «вихованою». Така дитина штучна. Вона вміє виконувати накази, вміє підлаштовуватись до вимог інших, але не відчуває своєї особистості. Але є альтернатива – бачити в дитині дитину. Зі своїм характером, талантами… Над нею так само потрібно довго працювати, але результат буде зовсім іншим. З такою людиною хочеться перебувати, хочеться від неї вчитися, бо вона жива.
Олена Пономаренко ASC
Джерело: Комісія у справах душпастирства молоді РКЦ