5 червня – обов’язковий спомин святого Боніфатія, покровителя пивоварів

Попри незгоду батька, ще юним вступив у бенедиктинський монастир в Ексетері, де й отримав освіту. Згодом оселився в монастирі в Нурслінгу. У 30 років отримав свячення. Мав здібності до наукової праці, викладав у школі, створив першу в Англії латинську граматику. Відмовився від чудової церковної кар’єри та пішов за голосом покликання: 716 року вирушив до Утрехта (нині Нідерланди), щоб допомагати святому Віллібрордові в місійній діяльності. Через війну мусив повернутися в Нурслінг, однак відмовився від пропозиції стати абатом й вирушив до Рима. Отримав від Папи Григорія ІІ благословення на місійну діяльність, яку плідно провадив у 719–722 роках на германських землях. Охрестив кілька тисяч осіб; особливо багаті плоди навернень отримав, коли зрубав священний дуб язичників і залишився живим, показавши марноту ідолів та віру в правдивого Бога.

723 року Боніфатій був висвячений на місійного єпископа й невдовзі отримав паллій. Аби зорганізувати хаотичну на той час церковну структуру, скликав кілька важливих синодів і зміцнив відносини місцевої Церкви зі Вселенською. Закладав нові дієцезії, розвивав духовність через заснування монастирів, не боявся реформувати місцеві християнські спільноти, прагнучи їхньої зрілості й досконалості. Умовою проголошення Євангелія вважав піклування про духовний і моральний розвиток людини через плекання традиції християнського виховання.

737 року Боніфатій став папським легатом. Цілковито присвятив себе євангелізації франків. 754 року, під час місії в Доккюмі (сучасні Нідерланди), зайшов до поганського святилища, і за це його вбили тамтешні язичники.

Зображають святого в бенедиктинському габіті або в єпископських шатах, часто під час рубання дуба чи мучеництва. Атрибути – двораменний хрест, митра, меч, який пробиває книгу Євангелія, сокира.

Покровитель Німеччини, касирів, книгарів, кравців і пивоварів.

Уклала Юлія Бойко