Серце Ісуса, палаюче вогнище любові

Вогонь - це символ Святого Духа, Який зійшов у Горниці на апостолів саме у вигляді вогняних язиків, прагнучи підкреслити силу та інтенсивність любові, якою того дня вони були проникнуті. Розпалені цією любов'ю, апостоли мали йти у світ поширювати принципи Христового Євангелія. Вогонь - це також символ любові, бо часто ми говоримо дорогій нам особі, що гаряче її любимо.

Господь Ісус під час своїх об'явлень у Паре-ле-Моньяль св. Маргариті Марії Алакок об'явився весь у вогні: "Одного дня, - описувала свята, - наш Господь явився мені, променіючи славою, зі стигматами п'ятьох ран. З Його грудей, які були схожі на палаюче вогнище, на всі боки виходили промені. Ісус відтулив свій одяг, показуючи Своє Серце, що було джерелом цих променів, а були вони такі гарячі, аж я злякалася, що мене охоплять і спалять на попіл". Не без причини саме таким чином Спаситель об'явився св. Маргариті. Він хотів таким чином виявити безмежну силу своєї любові, що спалює всілякий гріх.

Про любов Бога до створіння говорить увесь світ. Однак Бог забажав ще досконалішим чином виявити свою ревну любов. Бачачи нашу гріховність та падіння, послав на землю свого Сина. Вершиною цієї любові була мука і мерть Ісуса. "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним" (Йо 3,16).

Любов Ісуса вимагає нашої відповіді та взаємності. Земне життя Ісуса не раз було сповнене гіркотою. Особливо тоді, коли Він бачив навколо себе байдужих, та навіть ворожо до Нього налаштованих людей, що хотіли Його вбити. Ісус прагне нашої любові так, як закоханий юнак чи дівчина прагнуть взаємності у своїх почуттях.

Св. Мехтильда Гакеборнзька, німецька містичка часів Середньовіччя, яка ще чотири століття перед об'явленнями св. Маргарити Марії Алакок розповсюджувала культ Серця Ісуса, так описує одне зі своїх об'явлень Ісуса: "Я маю все, - сказав Ісус, - бракує мені лише серця людини". "Але, Господи, що ж доброго Ти можеш знайти у бідному людському серці, в якому є сама убогість і немає нічого гідного любові?", - запитала св. Мехтильда. А Христос їй відповів: "Якби ти знала, наскільки мене палить прагнення бути коханим, то не відмовила б Мені ні в чому, аби Мене задовольнити". Св. Мехтильда, зворушена цими словами, а також виразом обличчя Ісуса, на якому був глибокий біль та страждання, щиро заплакала.

Чотири століття по тому Ісус сказав до св. Маргарити Марії: "Ось Серце, яке так полюбило людей, що нічого не жаліло, аби довести свою любов. Однак не знаходжу майже нікого, хто б міг загасити моє прагнення".

Чи можемо залишитись глухими на ці сповнені жалю прохання Господа Ісуса? Чи і ми будемо опиратися Його любові? Коли поміркуємо, ким є Ісус, а ким є ми, нашу байдужість важко зрозуміти.

Яким чином можемо відповісти на палку любов нашого Спасителя? Дуже просто! Можемо Його часто вітати короткими молитовними закликами, зайти до храму на коротку адорацію, робити вчинки милосердя щодо ближніх... Можливостей є багато! Він завжди залишається з нами! Адже сам нас запевнив: "Не залишу вас сиротами" (Йо 14, 18). І Він виконав обіцянку, залишаючись з нами у Євхаристії. Тут перебуває і надалі, люблячи нас і очікуючи нашої любові та нашої присутності.

Таємнича сила, що виходить з Євхаристії, очищує наші душі від різних вад і допомагає нам ставати святими та краще любити. Ще раз пригадаймо слова св. Маргарити: "Мій Господь показав мені своє Серце як вогнище любові та сказав: "Ось Божественний струмінь моєї любові, у якому маєш очиститись. Пізніше вчиню, що знайдеш тут освітлення і врешті з'єднання зі Мною". Тому ми повинні - додає свята - приходити до цього вогнища любові, аби очиститись від своїх вад, як золото очищається в горнилі". Далі Господь Ісус казав: "Коли у цих променях чистої любові твоє серце буде знищене, тоді отримаєш нове серце".

Не будьмо байдужі до голосу Ісуса, Який неустанно просить кожного з нас: "Сину, дочко, дай мені своє серце". Відповідаймо любов'ю на Його любов. Віддаймо йому наші серця. Адже нічого більше ми не можемо йому пожертвувати, щоб відповісти на безмір любові, якою Він нас обдаровує.

Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ

Зображення: Dzieki Bogu