Сьогодні Бог особливим чином звертає нашу увагу на Свого Сина, якого називаємо Верховним і Вічним Священиком, відкриваючи при цьому глибину поняття жертви та готуючи нас до прийняття її в своєму житті.
Літургія слова на сьогодніПриклад Авраама, про якого читаємо в першому читанні, показує нам дорогу приготування до правдивої жертви усього життя. Спочатку Авраам, довіряючи Богу, виходить зі свого родинного міста і вирушає в незнану, далеку мандрівку. В дорозі зустрічає багато випробувань, які, в єдності з Господом, вдається йому пережити. Потім довгий час очікування обіцяного потомства, різні спокуси недовіри, в певному роді навіть помилки, які, знову ж таки, вдається пережити з Божою допомогою. Авраам був свідком великих чудес, він той, який, врешті решт, бачив ангелів. І лише пройшовши це все, Господь дає йому досвідчити найважчого випробування – жертви, і то жертви не самого себе, а жертви своєї надії, розради, чогось «єдиного». Виглядає так, ніби Господь постійно готував Авраама до цього.
Впевнений, що кожного дня Господь готує і нас до цього апогею любові – «жертви», але робить це дуже поступово, дуже обережно. Тому кожне наше рішення, кожен наш вибір дороги за Ним – це вже приготування. Якщо сьогодні не відкину маленької спокуси, як переможу велику, якщо сьогодні не дотримаюся вірності у малому, як збережу вірність у великому? Тож, насамперед, зі всіх сил дбаймо про те, щоб кожного дня, як тільки зможемо, обирати дорогу вірності, пам’ятаючи, що кожне мале випробування гартує в нас духа і спроможність до жертви заради любові в майбутньому!
Також, читаючи історію жертви Авраама, можемо дивуватися тим, наскільки багато Господь зажадав від Авраама. Так, не допустив загибелі Ісака, але ж вимагав цього! Але й це ж питання можемо висловити сьогодні до себе: «Чому ж я сумніваюся в Божій Любові сьогодні, бачачи, яку жертву приніс наш Небесний Отець для її підтвердження»? Чому в моєму серці не виникає протиріч, коли роздумую над цим фактом? З Євангелії бачимо, що Господь може «віддалити цю чашу», а Ісус може від неї відмовитися, також має на серці смуток, переживання, сумнів, однак приймає її і випиває сповна. З цього можемо зробити висновок, що жертва – це свідомий і добровільний доказ любові. І не важливо чи присутній при цьому сумнів, біль, вагання, той хто на неї спромігся – довів свою любов!
Переживаючи сьогоднішнє свято, погляньмо ще раз на все, що нас оточує і задумаймося, чи не готує через це Господь нас до чогось, що поки, можливо, не можемо навіть припустити своїм людським розумом. А крім того, пам’ятаймо, що найбільшу жертву, найбільший доказ любові уже принесено, ми ж намагаймося повірити цій любові і відповісти на неї своїми щоденними виборами.
Отець Микола Бистрицький
Літургія на кожен день, 25 червня, п'ятниця
Літургійний зошит Літургія на кожен день, 23 червня, середаСхожі новини
