Після двох місяців примусового закриття Люрд повертається до нормального життя. З минулої середи він відкритий вже впродовж цілого дня, скасовано обмеження щодо кількості людей, які можуть перебувати в санктуарії, паломники збираються біля ґроту об’явлень. До останніх днів діяли запроваджені державою обмеження, відповідно до яких до Люрду могли приїхати лише ті, хто живуть у радіусі 100 км від санктуарію.
Хоч санктуарій у Люрді більше 2 місяців був закритий, та молитва у ньому ніколи не припинялася. Біля ґроту чували священики, які там служать, зносячи до Марії прохання, які у величезній кількості линули з усього світу. “Інколи бувало й 1,5 тисячі сторінок, – згадує отець Ніколя Вентілья. – Прохання, що свідчать про великі страждання і невпевненість. Найбільше боліло усвідомлення того, що люди вмирають без можливості попрощатися з сім'єю і примиритися з Богом”.“Упродовж усього цього часу ми, священики, несли варту перед ґротом. Лише ми мали доступ до нього. Ми молилися безперестанку з ранку до вечора. Ми почували себе, як Мойсей із піднятими руками. Ми молилися за все людство. Ми були неначебто легенями цієї молитви світу. Тому що так багато людей нас просили, щоб ми представляли їх перед Марією, щоб ми знесли до Неї їхні молитви. Були дні, коли в нас було 1,5 тисячі сторінок таких прохань, імен, – розповів отець Ніколя Вентілья Ватиканському Радіо. – Для нас, священиків, це було дуже зворушливо. Ми знали, що ми - лише вершина айсберга того величезного Божого Народу, який хотів би бути у цьому місці, але не може. Знаємо, що у цього місця своє покликання. Це випливає з присутності тут Марії, яка забажала об’явитися тут у 1858 р. і 18 разів зустрічалася з Бернадетою. Марія подарувала їй свою посмішку, але Бернадета не припинила ступати твердо по землі, ніби й не було вже страждання і проблем. Однак завдяки Марії, Її посмішці, це життя ставало прекраснішим, щодня. І так само з усіма, хто звертається до цього санктуарію.”
Джерело: Католицький оглядач з посиланням на Vatican News