Через Марію до Ісуса: від Вознесіння до Зіслання Святого Духа

“Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами” (Ді 1,8-9,12-14).

Не маючи жодного страху перед улюбленим Учителем, апостоли повертаються до Єрусалиму для того, щоб очікувати наступної обітниці – Потішителя. Навчені Христом, Котрий відкрив їхній розум на розуміння Святого Писання, доповнюють гроно дванадцяти, вибираючи Матія. І тепер, маючи повноту колін Ізраїля, можуть перебувати у спільноті на молитві для прийнята наступного Дару від Месії.

Власне тут Марія показана нам як Та, Котра є присутня біля учнів під час очікування. Марія, Котра має для людей дар материнства, може супроводжувати їх, підтримуючи присутністю своєї особи, і молитвою. Адже з власного досвіду знаємо, час очікування не є таким легким. У апостолів це взагалі був час особливого випробування.

“Коли ті йшли, деякі зі сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: “Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали” (Мт 28,11-13). Тобто у місті Єрусалим панує чутка, наче ті апостоли, що вибрав їх Ісус з Назарету, викрали тіло і тепер хочуть це видавати за чудо, наче Він воскрес (адже прості люди не могли просто забути про Ісуса, Того на Котрого вказував Йоан Хреститель і Той, хто робив надзвичайні чудеса, включаючи навіть воскресіння людей. Напевно люди цікавилися, яка розв'язка всієї цієї історії у суперечці між фарисеями та Ісусом, і врешті решт, що сталося із тими дванадцятьма, що всюди Його супроводжували). Тобто звичайна людська цікавість, та підступність фарисеїв.

З іншої сторони диявол, панування котрого під великим знаком запитання, а царство котрого зазнало величезного удару, тепер не може просто мучити людей. Йому потрібно воювати проти правди та проти науки, котру залишив Еммануїл. Адже люди, котрі отримали прощення гріхів і примирення із Богом тепер будуть приходити у Царство Вічне на Небесах – цього ж він допустити не хоче, адже заздрість і гнів пожирають його. Тобто лукавство диявола, щоб розпорошити стадо Боже і знеохотити учнів.

Брати і сестри, коли маємо перед собою котрусь урочистість і хочемо гарно і глибоко її пережити, то підготовлюємося до неї через різного роду новенни (дев’ятниці). І скільки разів ми досвідчуємо впливу злого духа на нас. Хочемо приготувати свою душу, а лукавий робить абсолютно все, аби тільки людина забула, аби не встигла, аби занедбала, аби знеохотилася. На прикладі власного життя бачимо дієву силу сатани – нашого ворога. Натомість можемо собі тепер більш-менш уявити, яких спокус пізнають ті, котрі задля Ісуса і Його науки залишили свої поля, домівки, багатства, щоб навчитися від Нього і стати Його послідовниками. Скільки випробувань досвідчують ті, на котрих Ісус хоче “будувати свою церкву”. Тобто, потрібно знесилити і знеохотити солдата і він не виконає наказ генерала, і жодна операція не буде проведена – жодного результату не буде досягнуто.

Як сильно апостоли потребують допомоги і потіхи Матері – Марії. Як сильно потребують заступництва та прикладу Її життя. З Нею диявол вже довший час бореться (адже Її не любить по-особливому, бо Пресвята не належала йому жодного разу). Тому, досвідчуючи спокуси у щоденному житті та у молитві, котру вони провадять разом, апостолам потрібна Матір, Котра вже багато разів переживала подібні підступи, і всі їх відкинула. Їм потрібна Мама, Котра буде біля них як взірець до наслідування, адже Вчитель відійшов, а Дух Святий лише тепер буде сходити.

Дякую, Пресвята Діво Маріє, за Твою Материнську опіку у Церкві. Наш ворог не спить і кожну мить намагається нас знищити. Але, перебуваючи під Твоїм захистом і наглядом, не буду переможений силами зла, і зможу вірно та сміливо йти і виконувати волю мого Господа та Спасителя.

Брат Боніфацій