Що таке реліквії?

Реліквія – це речова згадка про святого. Більшість реліквій являє собою частини тіла або одягу святих. Не так усе дивно, як може здаватися: пригадай людей, які зберігають якусь коштовність, локон волосся або навіть попіл дорогої їм померлої людини. Перебування поряд із реліквією святого може допомогти нам у зміцненні віри: як і святі, ми намагаємося бути друзями Бога.

Стара традиція

Вже перші християни користувалися реліквіями. Бог творив великі чуда через речі, яких торкався святий Павло: «…на хворих клали хусточки й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, а злі духи виходили» (Ді 19, 11-12). До тіл перших людей, померлих за віру у Христа, мучеників, ставилися з великою пошаною. Так само, як і Ісус, мученики були готові віддати своє життя в цьому світі за свою любов до Бога. Щоби перебувати поруч із рештками того, хто повністю розділив страждання Христа і став завдяки цьому потужним заступником, перші християни часто збиралися біля могили мученика, аби звершити там таїнство Святої Євхаристії. Ісус побажав принести у жертву Своє життя задля нашого блага, вказавши шлях до вічного життя, а мученики приєдналися до Нього в цій жертві, яка нас особливим чином єднає під час звершення Євхаристії. Так постала традиція зберігати якусь реліквію мученика в кожному вівтарі, який використовують для відправлення Меси. Навіть сьогодні звершення Меси біля могили мученика, наприклад, у катакомбах поза межами Рима, є зворушливим досвідом.

Чи реліквії справжні?

Оскільки реліквії дуже важливі для віри, вони повинні мати підтвердження того, що вони справжні. Правда має бути віднайдена і встановлена. Однак багато реліквій настільки старі, що вчені не завжди можуть підтвердити їхню автентичність. Це не применшує їхньої ролі. Навіть коли походження не встановлене, проте якщо вірні християни століттями молилися поряд із такою реліквією, вона є принаймні точкою зосередження молитви і, таким чином, може поєднати нас з Ісусом або святим.

Сила дотику

Поклонятися і прославляти можна тільки Бога. У IV столітті святий Ієронім написав: «Ми вшановуємо мощі мучеників, аби краще поклонятися Богові, мучениками якого вони є» (Ad Riparium, І). Ушанування реліквії прикладанням до неї або поцілунком допомагає встановити своєрідний фізичний зв’язок зі святим. Якщо хтось торкається світлини померлої рідної людини, він думає не про фотографію, а про людину, яку любить. Те саме стосується і вшанування реліквій. Ми думаємо про святих і просимо їх молитися за нас. Зрештою, вони перебувають на Небесах разом із Богом! Ми також, наприклад, носимо реліквії в процесії. Реліквії святих можуть допомогти нам наблизитися до Ісуса, але благодать завжди походить лише від самого Ісуса.

Ми стаємо на коліна перед реліквією Святого Хреста. Ми вклоняємося не шматку дерева, а Ісусу, який спас нас стражданнями на цьому хресті. Таким чином ми вшановуємо Ісуса так, як Він заслуговує. У Біблії ми бачимо, що задіюються всі людські чуття, аби привести людей до Ісуса, включно з чуттям дотику. Жінка, яка хворіла протягом 12 років, мовчки доторкнулася до одягу Ісуса, гадаючи, що це їй допоможе, і так воно й сталося (Мк 5, 28)! Її зцілив не одяг, а віра в Ісуса, яка дозволила Його силі звершити чудо для цієї жінки.

Види реліквій

Існують різні види або класи реліквій:

Реліквії першого класу – це рештки або предмети, безпосередньо пов’язані з життям Ісуса (хрест, ясла тощо), або частини тіла святого (кістки, волосся тощо).

Реліквії другого класу – це частини одягу або предмети, що належали святому.

До реліквій третього класу належать предмети, які торкалися реліквій першого або другого класу.

Предмети, пов’язані зі стражданнями і смертю Ісуса, є чудовим прикладом реліквій першого класу: хрест, терновий вінець; цвяхи, якими прибивали Його руки й ноги; саван (наприклад, Туринська плащаниця) тощо. Крім цього, існують реліквії багатьох святих. Так, наприклад, під собором Святого Петра в Римі поховані кістки святого Петра. А у французькому містечку Невер досі зберігається нетлінним тіло святої Бернадетти Субіру, якій явилася Діва Марія в Лурді: вона така ж прекрасна, як і тоді, коли померла. Канонічне право забороняє продавати реліквії (CIC 1190).

О. Мішель Ремері, Твіти з Богом