«Його серце завжди було відкрите для запитань і викликів нашого часу, щоб давати відповіді та пропонувати орієнтири у світлі Христового послання, щоб супроводжувати людей на життєвій дорозі, шукаючи того, що єднає, виходячи за межі конфесій, переконань і держав», – так Папа Франциск відгукнувся про кардинала Карла Леманна, вислуженого єпископа Майнца, який на світанку в неділю, 11 березня 2018 року, відійшов до вічності на 81 році життя. Ці слова читаємо в телеграмі співчуття, надісланій на ім’я наступника Петера Кольґрафа.
Як нагадує Радіо Ватикану, Карл Леманн розпочав свою священицьку формацію 1955 року, в германсько-угорській колегії в Римі. Там він навчався разом із богословом єзуїтом Карлом Ранером, з яким співпрацював перед і під час Другого Ватиканського Собору, а пізніше – в Мюнхенському й Мюнстернському університетах.1968 року Карл Леманн став професором богослов’я, викладаючи спочатку в Майнці, а згодом у Фрайбурзі. Серед його студентів – кардинал Ґергард Людвіґ Мюллер, попередній префект Конгрегації віровчення. Численні докторати honoris causa та запрошення виступити під час різних богословських конференцій свідчать про високий рівень пошани до нього як до теолога. Навіть ставши єпископом, публікував богословські праці, очолював доктринальну комісію німецького єпископату.
Другий етап служіння Карла Леманна розпочався з призначенням 1983 року єпископом Майнца. Цю катедру він займав аж до 2016 року, коли Папа Франциск прийняв зречення, подане у зв’язку з досягненням граничного віку. Понад двадцять років, від 1987 до 2008, очолював німецьку Конференцію єпископів. У Ватикані був членом Когрегації віровчення, Східних Церков, Папських Рад сприяння єдності між християнами та суспільних комунікацій.
Під час консисторії у лютому 2001 року святий Папа Йоан Павло ІІ увів єпископа Карла Леманна до Колегії кардиналів – разом із кардиналами Хорхе Маріо Берґольйо та Любомиром Гузаром. Як кардинал, брав участь у двох Конклавах 2005 та 2013 років.
За темою:
П’ять років із Папою Франциском
Папа: Справжній християнин не зупиняється на першій благодаті
Папа: Бог не спостерігає збоку, а входить у нашу історію, щоб спасати