10 листопада - обов'язковий спомин Лева Великого, Папи і Вчителя Церкви

Майбутній Папа походив з Етурії (Італія). Був надзвичайно обдарованою особистістю. Народився близько 400 року, а у 430 році став дияконом у Римі. У 440 році його обрали Папою. Церквою керував 21 рік.

Це був важкий час для Вічного Міста. Існувала небезпека нападів гунів та вестготів. Папа був обдарованим політиком і завдяки своїм дипломатичним здібностям захищав західну християнську цивілізацію. У 452 році він, разом із супроводом, вибрався на зустріч із Атилою, вождем гунів, щоби переконати його не йти далі Апенінським півостровом. За три роки, св. Лев Великий переконав вождя вандалів не палити Рим. Завдяки цьому вдалося зберегти три базиліки: св. Петра, св. Йоана і св. Павла.

Лев Великий також зміцнював свідомість цілої Церкви щодо значення примату Папи. Через свого легата на Халкідонському соборі (451 р.) він відіграв значну роль у формуванні науки про таємницю Христа. Згідно з Божим Об`явленням і Традицією Церкви було пояснено таємницю Божої і людської природи в Особі Ісуса Христа. Коли прочитали лист Папи, 350 єпископів закричали: «Петро промовив через Лева».
Папа Лев Великий був також ревним душпастирем. До наших часів збереглося 100 проповідей та 150 листів його авторства. Всі вони свідчать про ревну молитву і закорінення в Бозі, а також про велику мудрість і поміркованість. Папа піклувався про духовну віднову Церкви і захищав її єдність. Лев Великий підкреслював значення і роль уряду Папи як охоронця єдності віри, переказаної Апостолами і єпископами, їх наступниками. Святий розвивав розуміння Церкви як Містичного Тіла Ісуса Христа.

Лев Великий помер 10 листопада 461 року і був похований, першим із понтифіків, поблизу гробу св. Петра у базиліці.

У 1754 році Папа Бенедикт XIV проголосив його Вчителем Церкви. Бенедикт ХVI під час катехези, присвяченої святому, підкреслив його піклування про звершення Літургії: «Лев Великий вчив своїх вірних – а його слова актуальні і сьогодні для нас, – що християнська літургія це не згадка минулих подій, а сприйняття невидимої реальності, яка звершується в житті кожного з нас».

За матеріалами Deon