Великі речі для маленьких сердець

Паліативне відділення "Маленькі серця" було відремонтовано та оснащено завдяки співпраці фондів Релігійної Місії РКЦ в Україні "Карітас-Спес", "Благодійного фонду імені св. Луки (Войно-Ясинецького)", австрійський фондів "Маленькі серця" та Фонду Г. Степіча.

Після прес-конференції гості, що прибули на відкриття відвідали відділення. Дитячий паліативний стаціонар діятиме при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології ім. академіка О.М. Лук'янової НАМН України. Тут облаштовано дві кімнати, які можуть прийняти 5-6 маленьких пацієнтів. З дітьми також можуть перебувати батьки. Здається, що це не багато, але якщо бачити цінність в кожній дитині, в кожній окремій родині, то це вже БАГАТО!





Досить часто чуємо про певну ізольованість, покидання напризволяще батьків та дітей, у яких діагностували важкі захворювання. Щоби достукатись до суспільства з темою допомоги невиліковним дітям, батьки паліативних діток запустили в соцмережах хештег #незалишимонаодинці, де розміщують відео зі своїми історіями.

Не раз ми чули у ЗМІ про трагічні історії повільної смерті дитини. Про це все можна забути, коли зайти до відділення, яке оснащене досить сучасною технікою, затишне. Паліативне відділення при ПАГу зовсім не схоже на звичайні лікарняні палати: є окрема кухня, вихід на вулицю, стіни прикрашені картинами, тільки от апарати життєзабезпечення і ліки на тумбочках видають, що це не звичайна дитяча. Картини для відділення намалювала юна художниця, 12-річна Соломія, яка хотіла таким чином підтримати дітей, які будуть перебувати тут на лікуванні.




Для Паскаль Вайє, засновниці фонду "Маленькі серця", яка розповіла, що її девізом є фраза «діти та їхні страждання не є чужими». Вона сама всиновила 5-х дітей. Можна було легко помітити як страждання дітей торкаються її серця. Відвідуючи у відділені Кирила з Запоріжжя (11 років) та Андрія з Києва (16 років) вона намагалася з ними порозумітись та підбадьорити. А також пообіцяла днями повернутись, але не з пустими руками. А з іграшками та книгами, які, до речі, діти досить активно читають. У коридорі навіть стоїть спеціальна "шафа" для книжок. Де чільне місце займає Біблія, яку під час відкриття подарував єпископ Станіслав Широкорадюк.










Під час розмови мама Кирила, Тетяна, підкреслила, що це відділення є великим добром. Адже є можливість бути окремо з дитиною. "Тут є тиша, спокій. Для мого сина це дуже добре, бо він часто має головний біль. Дуже зручно, що є окремий вихід, бо іноді вночі треба бігти до аптеки", - ділиться мама. На запитання як їй вдається зберігати радість та посмішку не зважаючи на важкі ситуації в житті, а також і хвороби сина, Тетяна відповіла: "Радість я знаходжу в своїй дитині. Він сам також радіє. Я це бачу. Як я тоді можу плакати? А ще мені допомагає надія та віра в Бога. Ми тут вже довший час, майже місяць... живемо як вдома", - з посмішкою підсумовує Тетяна.


На завершення візиту підходжу до Кирила та питаю про його мрію. А він каже: повернутись до дому! "Тож бажаю швидкого здійснення твоєї мрії!", - і простягаю до нього руку, аби потиснути. Кирило посміхається.

Після таких моментів бачиш, що дійсно для маленьких сердець роблять великі речі. Великі речі від щирого серця.

Аліна Петраускайте, Католицький Медіа-Центр