Праця і відпочинок. Передчуття Воскресіння

“Отець мій творить аж по сю пору” (Йн 5, 17)... Він працює творчою силою, живлячи існування світу, покликаного ним до буття з нічого, і силою спасіння в серцях тих, кого від початку призначив до “відпочинку” (Євр 4,1.9-16) у єднанні з ним в його “домі Отця” (Йн 14,2).”[18]

Саме як Христові Хрест і Воскресіння поєднані нероздільно, хоча й розділені у часі, так праця і відпочинок формують у нашому житті живу єдність. Отже, під час тимчасових подій або переміни занять, що ми використовуємо як перерву в нашій праці, ми відпочиваємо у Господі, знаходячи спокій у нашому Богосинівстві.

Ця нова перспектива визначає відпочинок разом з працею як синівське завдання, хоча й не звільняючи працю від зусиль та втоми, що її супроводжують. Що усувається, так це втома, яка походить від гордощів, самоствердження чи інших виключно людських мотивів. Бог не бажає нам такої втоми - дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте загорьований хліб![19]

“Мої діти, відпочинок - у вашому Богосинівстві. Бог - це Отець, сповнений ніжності та безмежної любові. Називайте Його Отцем частіше, говоріть Йому, що ви любите Його, любите Його дуже, відчуваєте гордість та силу бути його дітьми.”[20]

Сила бути Божими дітьми спонукає нас, силою Святого Духа обіймаючи щоденний Хрест, працювати з більшою жертовністю та самозреченням задля відданого сповнення Божої волі. Це уможливлює нашу “безупинну працю”, адже спричинена працею втома стає спасенною. Отже, варто працювати з усіх наших сил не лише задля очікуваної матеріальної винагороди, але щоб привести світ до Христа.
Коли ми працюємо з такою метою, ми пізнаємо надприродну винагороду мира та радості: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.[21] Наша праця приносить апостольські плоди: Гаразд, добрий слуго, тому що ти був вірний у маленьким, візьми управу над десятьма містами.[22]

Отже праця “не може полягати у простому використанні людської сили у зовнішній дії, вона повинна давати простір людині ставати дедалі більше тим, ким з Божої волі він повинен бути, щоб підготувати себе до “відпочинку”, який Господь приготував своїм слугам та друзям.”[23]

Про Преображення сказано: по шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору. І преобразився перед ними.[24] Св. Тома Аквінський, коментуючи цей текст, відніс сьомий день, коли Бог спочив від своєї праці творення, до сьомого дня (по шістьох днях...), коли Господь відкрився своїм учням, щоб заздалегідь повідомити їм про своє славне Воскресіння, щоб вони могли піднести свій погляд від земних цілей.[25] Три учні, переповнені спогляданням слави, до якої вони були покликані, виражають радість відпочинку в Господі та з Господом: “Господи, добре нам тут бути! Якщо хочеш, розташую тут три намети”, - передчуваючи небесні радість та мир, вигукує Петро.

Ця мить не триватиме вічно. Проте, світло і мир Табору будуть джерелом сили продовжувати дорогу, що через Хрест веде до Воскресіння. Також і ми знаходимо відпочинок у нашій синівський відвертості, у мирі та спокої усвідомлюючи, що за втомою, труднощами і турботами, з яких складене наше земне життя, ми маємо вічного та всемогутнього Отця, який захищає нас.

Працюючи з поглядом у вічність, ми відвертаємо непотрібні турботи, обеззброюємо тривоги, сповнюємо кожне завдання бажанням остаточного споглядання Ісусова обличчя. Освячення відпочинку, а особливо неділі, яка є зразком християнського відпочинку та святкуванням Воскресіння нашого Господа, допомагає нам відкрити значення вічності та оновити нашу надію.

“Неділя символізує, що єдиний день, що триватиме у сьогоденні, день без кінця, що не розрізняє ні вечора, ні ранку, нетлінний день, що ніколи не старіє, Неділя - є невпинним провіщенням безкінечного життя, який оновлює надію християн та заохочує їх на їхній дорозі”.[27]

[18] Йоан Павло II, Енцикліка Laborem exercens (14 вересня 1981), 25
[19] Псалом 127 [126],2
[20] Наодинці з Богом, 221
[21] Мт 25,21 і 23
[22] Лк 19,17
[23] Йоан Павло II, Енцикліка Laborem exercens (14 вересня 1981), 25
[24] Мт 17,1
[25] Св. Тома, In Matth. Ev., XXVII, 1
[26] Мт 17,4
[27] Йоан Павло II, Апостольське послання Dies Domini (31 травня 1998), 26

Джерело: Opus Dei

Зображення: Single