«Допомога Церкві в потребі»: у третині країн порушується свобода релігії

Про це пише Vatican News.

У майже третині країн світу (62 з поміж 196) порушується релігійна свобода. В цих країнах проживає приблизно 5,2 мільярда людей, що становить дві третіх населення планети. Такі дані наводить цьогорічний «Рапорт про релігійну свободу в світі 2021», приготований Папською Фундацією «Допомога Церкві в потребі».

Такий рапорт готується кожні два роки, аби представити рівень пошани та порушення фундаментального права на релігійну свободу в 196 країнах світу. Метою дослідження є висвітлення перешкод, які зустрічають ті, які бажають прилюдно та в мирний спосіб жити своєю вірою. Крім того, упорядники стараються досліджувати причини переслідувань і дискримінації, викривати відповідальних за це та робити можливі прогнози на найближче майбутнє.

Деякі загальні дані

Як зазначається у рапорті, такий високий відсоток людей, які живуть у ситуації обмеження релігійної свободи, пов’язаний з тим, що серед найбільших порушників – найбільш населені країни світу, такі як Китай, Індія, Пакистан, Бангладеш і Нігерія. До так званої «червоної» категорії в рапорті зараховано 26 країн, в яких проживає 3,9 мільярда людей, тобто, понад половина населення планети. До «оранжевої» зони, рівень переслідування в якій визначено як «дискримінація», потрапили 36 країн, де проживають 1,24 мільярди людей. Відзначено незначне покращення ситуації в 9 країнах, а в 20 ситуація погіршується.

До категорії «під спостереженням» потрапили країни, в яких помічено нові елементи, що викликають занепокоєння, оскільки можуть привести до погіршення ситуації з релігійною свободою. Однак, в усіх країнах зафіксовано злочини на ґрунті ненависті, пов’язаної з релігійними переконаннями. Не потрапляння країни до класифікації не означає, що в них фундаментальне право на релігійну свободу повністю шанується.

Основні джерела переслідувань

Як стверджується у рапорті, протягом досліджуваного періоду відзначено значуще зростання важкості порушень, що стосуються різних категорій переслідування та утисків. Свою діяльність вздовж усього екватора активізують транснаціональні джихадистські мережі, встановлюючи так звані «провінції халіфату». На глобальному рівні поширився «кібер-халіфат», що став усталеним джерелом вербування та радикалізації в мережі.

Меншини також більше потерпають від наслідків пандемії. В деяких країнах існуючі соціальні упередження вилилися в дискримінацію при розподілі продовольчої чи медично-санітарної допомоги.

Посилилося релігійне переслідування з боку фундаменталістських груп та авторитарних урядів. У країнах Азії з індуїстською чи буддистською більшістю посилилися тенденції релігійного націоналізму, через які релігійні меншини применшені до статусу громадян другого сорту. Застосовуваною проти релігійних менших зброєю у дедалі більшій кількості країн стає сексуальне насильство та примусове навернення.

У рапорті також згадується про зростання «репресивних технологій», які спрямовані проти віровизнаннєвих груп, як от розгалужена система відеоспостереження, посилена штучним інтелектом у КНР, що слідкує за дотриманням розпоряджень комуністичної партії та відповідністю встановленим правилам «соціальної поведінки».

Упорядники не оминули увагою також «ввічливе переслідування», яке пов’язане із поширенням так званих «нових прав» чи культурних норм, які, санкціоновані законом, призводять до конфлікту між свободою сумління і релігії та юридичним обов’язком дотримуватися цих норм. Хоч уряди на Заході визнають, що навчання релігії зменшує радикалізацію та сприяє міжрелігійному порозумінню, зростає кількість країн, де скасовується релігійне виховання у школах.

Міжрелігійний діалог

У сфері міжрелігійного діалогу відзначено імпульс, наданий Апостольським Престолом. Протягом досліджуваного періоду Папа Франциск здійснив три важливі кроки для посилення міжрелігійного діалогу. Ними названо підписання «Документа про загальнолюдське братерство» разом з Великим Імамом Аль-Таїбом, першу католицьку Месу, відслужену на арабському півострові під час відвідин Абу-Дабі та перший візит до країни з шиїтською більшістю, тобто, Іраку.