Як гніватися і не грішити? Декілька біблійних порад

Якщо ви переконані, що просто не в силах приборкати свого гніву, тоді приведу вам приклад. Мати трьох дітей, в якої сьогодні просто жахливе самопочуття, в домі – безлад, а діти чубляться нарешті не втримується – і вибухає. Але саме в цю мить звучить телефон – і вона бfчить, що телефонує найбільша пліткарка цілого містечка. Як ви гадаєте, жінка зі злістю візьме слухавку і прокричить: “слухаю”. Ні, вона візьме себе в руки, заспокоїться і лагідно відповість.

Погодьтесь, у вас бувало подібне, правда ж?

Який з цього напрошується висновок? Ми навчились контролювати гнів там, де потрібно і з тими, з ким вважаємо за потрібне. Якщо докласти зусиль – гнів можна опанувати. Справа в тому, що ми дозволяємо собі випускати парe на тих людей, з якими, на нашу думку, таке пройде безкарно.

На жаль, це поширений приклад. Чоловіки і жінки випускають свій гнів перед своїми рідними, натомість контролюють його на роботі або в інших стосунках.

Чоловіки, які щотижня зриваються на своїх дружинах, на роботі поводять себе зразково. Чому? Та тому що за такі “вибухи” вже би давно позбулись праці. А вдома залишаться без покарання. Але що це означає? А те, що вони навчились поводити себе по-різному залежно від ситуації, а значить можуть і перевчитись. Можуть навчитись поводитись так, як каже Господь.

Зауважмо, як неправильно в цих ситуаціях розставлені пріоритети. Стосунки на роботі важливіші за стосунки в сім’ї та з Богом.

Неконтрольовані сплески гніву – це гріх. Але ж як тоді бути?

Якщо у спробах опанувати себе ви перепробували все, а не виходить, то значить, що усього ще не перепробували. Слід діяти так, як каже Бог. Це безпрограшний варіант.

Але перш ніж говорити про нього, слід згадати про ще один спосіб гніватись – не виплескувати, а заштовхувати всередину себе. Що чинять люди у тому випадку, коли замикаються? Залишають свій гнів готуватись на повільному вогні, ходять злі і обурені. Але цей спосіб не є добрим, бо “сонце нехай не заходить над вашим гнівом” (Еф 4, 26).

Ані накопичення гніву всередині, ані його виплески не є шляхами оздоровлення. Обидва випадки гріховні. То як тоді бути із гнівом?

Із того ж уривку “гнівайтесь, але не грішіть” стає зрозуміло, що існує “негріховний” гнів.

Сам по собі гнів – неймовірна сила, яка здатна руйнувати. Але нам ніхто не дав дозволу руйнувати ані ближнього, ані себе. Енергію гніву треба напрвити на знищення проблеми, а не людини.

Кожне наше слово і кожен вчинок мають бути такими, які будують. Ми не маємо права руйнувати, лише Бог.

То ж які способи боротьби пропонує Господь?

Якщо твоя проблема – постійні спалахи гніву – то проси Бога стримувати його, але не затримувати всередині себе. Тобто навчитись випускати гнів, контролюючи його. Проси Святого Духа змінитись і бути присутнім у своєму житті.

Якщо ж ти звик замикатись – проси Бога знову ж таки навчитись гніватись, контролюючи себе.

Зазирни уважніше до свого серця – чому ти дозволяєш собі гніватись перед одними людьми, а перед іншими – ні. Невже ти не можеш знайти способу приборкати свого гніву у розмові з рідними? Молись тоді, коли хвиля підходить – і Бог допоможе тобі втриматись на ногах.

Джерело: Дивенсвіт