Маленькі рішення дають великі плоди

Про це повідомляє Київсько-Житомирська дієцезія.


Понад 30 священиків (не тільки з нашої дієцезії) приїхало, щоб разом дякувати Господу за дар семінарії, за свою Alma Mater, в стінах якої розвивалось покликання та готовність до служби Господу у священицькому сані.


Урочисту святу Месу очолив єпископ Віталій Скомаровський, який свого часу був ректором цієї семінарії, у співслужінні з єпископом Станіславом Широкорадюком, який був у початків будівництва семінарії, єпископом ординарієм Віталієм Кривицьким, ректором семінарії отцем Русланом Михалківим та священиками, життя яких пов’язане з семінарією у Ворзелі. На жаль, не зміг приїхати єпископ Ян Пурвінський, котрий був у початків семінарії.


Проповідь єпископа Станіслава можна розібрати на цитати та перечитувати.

«Маленькі рішення дають великі плоди. Рішення єпископа Яна принесло плід, в обличчі багатьох десятків священиків, які вчились в Ворзелі. Єпископ Ян часто повторював, що Семінарія - це серце дієцезії. Але коли єпископ Ян показав мені це місце, виглядало воно «не дуже». Це був звичайний пострадянський табір. Скільки разів приїжджаю сюди, переконуюсь в тому, що Бог чинить чудеса. Через слабких людей змінює людей і готує священиків. Ми бачимо геніальність Бога, в Його творіннях. Сьогодні, у свято Архангелів, ми пригадуємо, що захист архангелів нам сьогодні потрібен як ніколи. Їх заклики, є актуальними до сьогоднішнього дня.
Заклик Архангела Михаїла, «Хто ж як Бог» - як же це треба показати світові.

Заклик Архангела Рафаїла «Бог зцілює», пригадує нам, що Бог може зцілити цей хворий світ.

Сьогодні триває найважча боротьба, боротьба за спасіння людських душ.

На цьому місці, у Ворзелі, виховуються священики, які мають за завдання - боротись за спасіння душ. Ми живемо в державі, яка має свою історію - свою хресну дорогу, свої страждання. Ми маємо знати нашу історію, щоб розуміти сьогодення. Після 1917 року була війна за незалежність, але вона  була програна. Репресії, закриті храми, колективізація, розстріли цвіту держави, роки голодоморів. Виховання Homo Soveticus -  ми ще довго будемо відчувати. В 1991 році прийшла надія на відновлення, але разом з цим з’явилось 250 тисяч сиріт. Згодом з’являються вдови заробітчан. Дивлячись на історію України, революції, війну, я думаю - на кого Україна більше схожа, на вдову чи на сироту? Вони обоє беззахисні. Так живе наш народ. Є одна єдина зброя, яка може нас захистити - віра в Бога, бо тільки він може захистити. Тільки Бог може зцілити наші рани. Тепер триває боротьба за душі людей. Головною ціллю створення семінарії є - виховати тих,  хто буде лікувати душі людей. Священик, який буде сміливо проповідувати віру - буде переслідуваний. Не тільки в часі імператриці, в часі більшовиків, але і тепер. Історія продовжується і сьогодні. Історія та сама, і супроводжується вона боротьбою добра і зла. Нашим завданням призивати Божої допомоги за довірений нам народ».


Урочистий дух Святої Меси прикрасив своїм співом хор Inspiratum, який на завершення Літургії дав невеличкий концерт. Вечір святкування продовжився за святковою агапою. І ще, мабуть, довго не зможуть заснути сьогодні ті, хто повернувся в стіни рідної семінарії, радіючи зустрічі та пригадуючи роки навчання. 


А нашим завданням є молитись за тих всіх, хто наважився відповісти Господу своє "Fiat", залишити все і йти за Ним.