Звідки походить звичай закривати хрест?

Звичай закривати хрест бере свій початок від Середньовіччя. Його походження пояснюється тим, що від IV ст. хрест Христа був знаком Його пасхальної перемоги. Адже на хресті не було візерунку замученого Господа. Проте він був оздоблений коштовним камінням – на знак слави та перемоги (так званий crux gemmata). Подібне значення мали хрести романські із зображенням Христа прославленого, Воскреслого, у священицьких та царських шатах, іноді також із короною на голові. Саме тому на час Великого Посту такі пасхальні хрести та ікони заслонялися полотном.

Раніше в храмах хрести та ікони затуляли на весь Великий Піст. Від XVII ст. вони закриваються лише на два останні тижні, тобто від V Неділі Великого Посту, і відкриваються лише під час Літургії Великої П’ятниці.

Сьогодні закриваємо хрест, аби посумувати за розіп’ятим Господом, щоб деякою мірою забути, який вигляд Він має Розіп’ятий, і щоб знову подивитися на Нього у Велику П’ятницю, коли Він відкриється перед нашими очима в обряді Адорації Хреста.

Від реформи Календаря в 1969 р. цей звичай можна узвичаювати, якщо так постановить місцева Конференція Єпископів. В Україні рішенням єпископів ця традиція збережена.

Можливо, в час пандемії можемо такий жест зробити і у себе вдома, аби ще краще пережити останні тижні Великого Посту.

Отець Віталій Квапіш

Зображення Gosc

Ще новини по темі Історія Церкви

Цей день в історії Католицької Церкви: до Рима прибули перші швейцарські гвардійці 22 січня 1506 року зі швейцарського кантону Урі до Рима прибули сто п’ятдесят піхотинців, які стали першими швейцарськими гвардійцями на службі Святого Престолу.

На перехресті мрій святої Терези від Ісуса та святого Йоана від Хреста

Цей день в історії Католицької Церкви: армія Єрусалимського королівства розбила мусульман

Тиждень молитов про єдність християн. Історичний шлях

Історія Церкви 20-та річниця смерті о. Славка Барбарича. «Він був зайнятий тим, що робив добро» «Люди приїжджають в Меджуґор’є не тому, що наша Герцеговина прекрасна (навіть якщо вона і є такою). Вони приїжджають тому, що Бог закликає кожного з них. Моє служіння – допомагати й служити їм». (О. Славко)