Послання Конференції Римсько-Католицьких єпископів України з нагоди свята Святого Сімейства 27 грудня 2020 року

Переживаючи свято Святого Сімейства, керуємо наш погляд до маленького містечка в Галілеї, де в тиші і покорі зростає Божий Син, зростає в людській родині. Саме туди, у дім Святого Сімейства, тягнеться укрите коріння Церкви, яка, занурюючись в атмосферу Назарета, зростає і розвивається, стаючи Церквою вбогою, смиренною, Церквою родинною, Церквою назаретською . В людській родині, в домі Діви Марії і простого робітника Йосифа розпочинається Новий Завіт Бога з усім людством. Бог обрав сім’ю для свого найвеличнішого одкровення, для об’явлення своєї найбільшої любові. З того часу сім’я є місцем Теофанії! Переживаючи цю Таємницю, в дусі пастирського піклування і любові, прагнемо пригадати це покликання і цю величну місію!

1. Родина є божою інституцією, основана на подружжі чоловіка і жінки, відкритих на дар життя, покликана бути образом Єдиного Бога в трьох Особах, який є Любов’ю. Бог створив людину як чоловіка і жінку, а благословення, яким була обдарована перша людська родина, було благословенням життя: Будьте плідні й множтеся (Бут 1, 27-28). Тим, що чинить з людської особи автентичний образ Пресвятої Трійці, є ЛЮБОВ! Любов, яка виражається у безкорисному особовому даруванні і цілковитому прийманні цього дарування. Чоловік і дружина, які живуть в подружжі, обдаровують себе не якимись матеріальними речами, чи якимись послугами, а дарують собі взаємно всю свою особу і все своє життя. Такий дар є можливим завдяки благодаті Таїнства Подружжя, в якому звершується Пасхальна Тайна – смерть і воскресіння Господа Ісуса Христа! Чоловік вмирає для себе самого, щоб жити у своїй дружині, і навпаки дружина вмирає для себе, щоб жити в своєму чоловікові.

В зв’язку з цією біблійною істиною на тему родини, яку Господь об’явив у своєму Слові, ми рішуче відкидаємо усе те, що цій істинні противиться, все те, що вдаряє в серце подружжя і сім’ї, зокрема гендерну ідеологію і будь які спроби її юридичного просування. Закликаємо також усі подружжя дбати про єдність, яка виражається у перебуванні разом. Це перебування разом в добу глобальних процесів та міграцій є особливо наражене на небезпеку, проте благодать подружжя та необхідність фізичної присутності батьків для нормального виховання дітей вартує того, щоб за неї боротися.

2. Родина є домашньою церквою. Це бачення родини як «домашньої Церкви» сягає глибоко до біблійної традиції. Вже в Старому Завіті сім’я була фундаментальною спільнотою передавання віри, а батько родини очолював найважливіше свято Ізраїля – Пасху. Під час пасхального седеру він розповідав оповідання про Вихід, а також свідчив, що Господь і зараз звершує свій перехід від неволі до свободи, від смерті до життя. Це розуміння родини як літургічної спільноти продовжується і набирає нового значення в світлі Пасхальної Тайни – смерті і воскресіння Ісуса Христа.

Вираз домашня Церква вперше вживає Святий Павло Апостол. Так він описує спільноту, яка збиралася в домі Акили і Прискили (1Кор 16,19), Нимфи (Кол 4,15), Филемона (Флм 2) і Гая (Рим 16,23). Родинний дім для перших християн був місцем молитви, псалмодії, а також і звершення Євхаристії. Науку Апостола Павла продовжують Отці Церкви. Святий Йоан Золотоустий називає родину «малою Церквою» (еклесіола), вказуючи на її обов’язки: Молитва і навчання в Церкві не достатні. Мусять вони теж супроводжувати нас в дома, адже дім є малою Церквою. Святий Климентій Александрійський вказує на подружжя, як на мале царство (мікробазілея) і «дім Господа». В цій домашній Церкві – згідно слів Святий Августина – отці сімей являються ЄПИСКОПАМИ – і мають особливо дбати про віру своєї родини.

В умовах карантину, якого зазнаємо вже майже протягом року, коли багато вірних мають трудність взяти участь в Євхаристії, СІМ’Я стала місцем, де в особливий спосіб уприсутнюється Таїнство Церкви. А тому палко заохочуємо усіх Вас до родинної молитви, до родинного читання Божого Слова і катехези. Можна знайти багато добрих та цікавих конференції та повчань на католицьких ЗМІ: Радіо Марія, Телебачення Віковічного Слова, Кредо, Родина, Католицький Медіа Центр…

Важливою дійсністю родини як «домашньої Церкви» є те, що Новий Завіт називає грецьким словом койнонія. Цей вираз можемо перекласти як спільнота, єдність, але він також означає СПІЛКУВАННЯ. В цифровому світі, а особливо тепер, коли наша активність обмежена карантином, дуже важливо виборювати час на якісне, живе спілкування у наших родинах! Нехай протягом дня буде час, який Ви проводите разом, без інтернету, без смартфонів, без соціальних мереж, час реальний, а не віртуальний. На початку він може важко даватися, проте будьте витривалими, і ми впевненні, що зможете зазнати плодів такої практики.

3. Родина є місією. Завданням християнської сім’ї є проголошення з радістю і переконанням Доброї Новини про сім’ю – повчав Святий Йоан Павло ІІ. Це проголошення перш за все полягає в свідоцтві любові і єдності, знаку, який притягує до віри тих, хто ще не пізнав Ісуса Христа і Його любов. Проте, щоб бути таким знаком, наші родини мають бути глибоко занурені у християнську формацію, у життя Церкви, черпаючи з тих скарбів, які вона, як Любляча Мати дає своїм дітям. Сім’я, яка глибоко зазнала любові Бога в Христі Ісусі, сама стає наче видимим Євангелієм, живою проповіддю, живим запрошенням інших людей до спільноти радості, яку може подарувати лише Господь.

Пам’ятаймо, що сім’я поміщена в центрі грандіозної боротьби між добром та злом, між життям і смертю, між любов’ю та всім тим, що їй протистоїть. Сім’ї доручено боротися і перш за все звільнити сили добра, джерело яких міститься у Христі, Відкупителі людини. Кожній сім’ї потрібно зробити ці сили своїми (Йоан Павло ІІ, Лист до сімей 23).

4. Родина під покровом святого Йосифа. Коли наставали важкі часи для Церкви, Божий Народ особливо звертався про допомогу до Святого Йосифа. Так чинили Римські Понтифіки, які керували Вівчарнею Господа у переломні часи. Можна тут згадати про Лева ХІІІ, Пія ХІ, чи Святого Йоана Павла ІІ. У чому причина такої великої довіри? Лев XIII пояснює наступним чином: «…Святому Йосифу більше, ніж будь-кому іншому, належить тепер своєю небесною міццю охороняти і захищати Христову Церкву так, як колись найсумлінніше охороняв Родину з Назарета, коли виникала така потреба».

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні оголосила рік 2021 Роком Святого Йосифа – Покровителя Церкви. Цей рік вже розпочався, тому що Святіший Отець Франциск вирішив запросити Вселенську Церкву переживати рік Святого Йосифа від 8 грудня 2020 року. В епоху, коли ставиться під сумнів батьківство, батьківський привілей виховувати своїх дітей, в епоху великої кризи батьківства, в часи, коли життя Ісуса і Його присутність в наших родинах знаходяться під загрозою, хочемо просити про допомогу того, у кого сам Христос знайшов надійний захист. Йому довіряємо наші родини і просимо про заступництво.

Всі присутні відмовляють акт довірення себе та своїх сімей Святому Йосифу /його слід раніше дати вірним/. Відмовляють акт безпосередньо після відновлення подружньої присяги або в кінці Служби.

Приходимо до тебе, Святий Йосифе, у нашій недолі. Звертаючись за допомогою до твоєї Пресвятої Обручниці, з вірою благаємо й про твою поміч. Заради любові, яка єднала тебе з Непорочною Дівою Марією, і заради твоєї батьківської турботи, якою ти оточував дитину – Ісуса, смиренно благаємо: милостиво поглянь на людство, яке Ісус спас власною Кров’ю, і своїм могутнім заступництвом допоможи нам у потребах наших. Опікуне Святого Сімейства! Піклуйся про вибраний народ Ісуса Христа. Віддали від нас, любий отче, всіляку хворобу, блуд і зіпсуття. Наш могутній заступнику! У боротьбі з силами темряви прийди до нас із небесною допомогою, і, як колись ти врятував маленького Ісуса від Ірода, так і тепер охороняй святу Церкву Божу від ворожих підступів та всілякого зла. Невтомно оточуй кожного з нас піклуванням, щоб ми за твоїм прикладом і з твоєю допомогою досягли вічного блаженства в небі. Амінь.

24 грудня 2020 року
N. 58/2020

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні