12 січня Церква згадує святого Бернарда Корлеонського, покровителя вагітних жінок

Саме в «домі святих», як називали оселю Латіні, хлопчик навчився бачити потреби ближніх, бути чутливим до них і не соромитися допомагати; зокрема, взимку він збирав милостиню для в’язнів. Мав велику побожність до стражденного Христа, Божої Матері та Пресвятих Дарів.

Проте був у майбутнього святого й недолік – він легко спалахував гнівом і хапався за шпагу (хоча й робив це в бік нахаб і злодіїв). В одному з таких випадків 1624 році поранив супротивника в руку й отримав титул першої шпаги на Сицилії. Сам Філіпп перелякався свого вчинку й відчував провину, що підштовхнуло його остаточно обрати чернече життя. 1631 року він вступив до капуцинів у Кальтаніссетті, де разом із габітом отримав ім’я Бернард.

Мешкав у різних монастирях, здебільшого працював в кухні, але знаходив час для догляду за хворими й допомоги братам (наприклад, прав їхні речі). Практикував батоження, сильно постив і багато молився, особливо вночі, аби не залишати Євхаристійного Господа на самоті, вдосконалювався в чернечих чеснотах. Під час епідемії допомагав недужим і сам захворів, але поклав у рукав фігурку святого Франциска та сказав, що не випустить, допоки той його не зцілить. Бернард переживав глибокі екстази й часто зазнавав диявольських спокус, але перемагав покорою й невеличким розп’яттям, яке завжди носив з собою і яке, за браку освіти, було його духовною книгою. Заступницька молитва Бернарда мала велику силу: під час стихійних небезпек він благав Бога про милосердя, допоки не був вислуханий. Був чуйний не лише до людей, а й до тварин; інколи подвір’я монастиря аж повнилося хворою й голодною звіриною.

Помер у Палермо, канонізований 2001 року.

Зображають святого в капуцинському вбранні. Атрибути – хрест, батіг.

Покровитель вагітних жінок і жертв мафії.

Уклала Юлія Бойко