Архієпископ Ґаллахер: діалог задля світу без ядерної зброї

Про це пише Vatican News.

Використання атомної енергії з воєнною метою є «неморальним», як неморальним є також володіння ядерною зброєю. На цьому Папа Франциск наголосив 24 листопада 2019 року, виступаючи в Меморіалі Миру в Хіросімі, підносячи голос на користь світу, вільного від ядерної зброї. Минулого жовтня, через одинадцять місяців після цього, завершилися ратифікаційні заходи, необхідні для того, щоб набрав чинності Договір про заборону ядерної зброї. Це станеться в п’ятницю, 22 січня 2021 року.

Значний внесок у постання цього документа зробила ватиканська дипломатія. Архієпископ Пол Річард Ґаллахер, Секретар у справах стосунків Апостольського Престолу з державами, розповів у інтерв’ю для ватиканських медіа про значення договору. З ним спілкувався редакційний директор Дикастерії в справах комунікації Андреа Торніеллі.

Заповнена прогалина

Очільник ватиканської дипломатії пояснив, що до прийняття у 2017 році Договору про заборону ядерної зброї «не існувало жодного юридично зобов’язуючого міжнародного інструмента, який би виразно забороняв такі озброєння». Тож набрання чинності договору «заповнює цю прогалину серед інших видів зброї масового знищення». Головною метою документа є «заборонити ядерну зброю у недвозначний спосіб, поставивши її в один ряд з іншими видами зброї масового знищення, як от хімічної та біологічної, що вже заборонені».

«Це одна з причин, задля якої Апостольський Престол докладав зусилля задля набрання чинності Договору та брав активну участь в процесі його укладення. Чимало його розпоряджень у прямий чи непрямий спосіб покликається на центральність людської особи, що є гуманітарною парадигмою та тісним зв’язком Договору з темою миру», – сказав очільник ватиканської дипломатії.

Необхідність подальших зусиль

За словами архієпископа Ґаллахера, потрібно й надалі посилювати старання урядових і громадських інституцій, щоби протидіяти тискові на багатосторонність та «здолати динамізм підозр і недовіри». Ще одним важливим аспектом, повністю визнаним Договором, є важливість «виховання до миру та роззброєння в усіх його аспектах, так і посилення чутливості щодо загроз і наслідків, які ядерна зброя несе для теперішнього та майбутніх поколінь».

«Також і виховання та посилення чутливості, – зазначив він, – є двома важливими елементами, що компонують мозаїку світу, вільного від ядерної зброї, що вимагають зусиль на користь значущих ініціатив, що сприятимуть культурі, що відкидає такі озброєння, культуру життя та миру, культуру піклування».

Урок пандемії

Щодо так званої «політики стримування», у контексті надзвичайного стану, який переживає світ через пандемію коронавірусу, Секретар у справах стосунків з державами сказав, що пандемія багато чому навчає нас, й одним із уроків є «необхідність переглянути наше поняття безпеки».

«Мир і міжнародна безпека не можуть ґрунтуватися на загрозі взаємного знищення чи загального знищення, ані на підтримці рівноваги сили, чи на регуляції стосунків, яка підміняє “силу закону” “законом сили”. Мир і безпеку потрібно будувати на основі діалогу та солідарності, справедливості та цілісного людського розвитку, на пошані фундаментальних прав, дбанні про створіння, підтримці освітніх і медичних структур, на будуванні взаємної довіри між народами», – сказав очільник ватиканської дипломатії, підсумовуючи: «У цій перспективі необхідно переступити через ядерне стримування. І будування світу без ядерної зброї є частиною цієї далекоглядної стратегії, що ґрунтується на усвідомленні того, що все є взаємопов’язаним, дивлячись крізь призму цілісної екології, яку Папа Франциск чудово окреслив у “Laudato si’”. Договір про заборону ядерної зброї рухається в цьому напрямку. Але цю стратегію можна здійснити лише завдяки діалогові, чітко спрямованому на спільне добро, а не на захист прихованих або часткових інтересів».