У школі Розарія

Багато хто чув про святого Людовіка Марію Гріньйон де Монфор як шанувальника Пресвятої Діви. Молитві на розарії цей святий присвятив цілий трактат під назвою “Предивна таємниця святого Розарію”. Таким самим апостолом Розарія був блаженний о. Гонорат Козьмінський (1829-1916). Його запал до цієї молитви пов’язаний з 1856 роком, коли він почав “займатися” колами Живого Розарію. Скільки ж проповідей і катехез було виголошено.

Червоною ниткою через усіх них проходила ідея: ця молитва є точною дорогою до святості; засобом переміни польського [але можна сказати - будь-якого іншого - прим. ред] суспільства, що у роки неволі мало особливе значення. Однак ці проповіді не призначалися лише для кіл Розарію. Загалом отець Гонорат виголосив про Розарій та Діву Марію 1300 проповідей. У них він намагався розбудити запал до цієї молитви та поглибити знання стосовно окремих таємниць, аби труднощі у роздумах над ними не були перешкодою в молитві.

Крім того, отець Гонорат часто у своїх листах повторював: “Розарій - це не лише ефективний порятунок у всіх стражданнях Церкви і вірян, він не лише оберігає від усілякого зла, а також є дієвим засобом для поступу у чеснотах, розвитку в дусі та прямуванні до євангельської досконалості. (...) Саме спілкування з Марією в Розарії і така довга розмова з Нею - це велика допомога в нашому освяченні. Якщо перебування зі святобливими особами здійснює спасенний вплив на душу, бо з ким поведешся, від того і наберешся; тим більше на нас повинно вплинути перебування зі зразком усілякої святості”.

Поступ у чеснотах, який несе ця молитва, більшою мірою залежить від здібності роздумів над таємницями. Блажений Гонорат критикує “механічне промовляння”, що полягає у відрахуванні певної кількості намистинок на вервиці, бо це приносить малі плоди. Він радить глибоко роздумувати над змістом окремих таємниць і подає спосіб, який допоможе цьому навчитись. Суть його у тому, аби при кожному “Радуйся, Маріє” роздумувати над іншою деталлю даної таємниці, при цьому потрібно пробудужувати відповідні почуття.

Наприклад: “При першому “Радуйся, Маріє…” перенесись до домівки Пресвятої Діви і поміркуй як гаряче Вона молиться (...) про прихід Спасителя. І соромся свого самолюбства, що тебе так мало обходять речі, що стосуються бідних твоїх ближніх. (...) При дев’ятому “Радуйся, Маріє…” зверни увагу на смирення Богородиці, Яка не зважаючи на те, що Бог Її вивищив, називає себе Слугинею. Тому від цього вчись завжди обирати для себе останні місця і бути охочим до всілякого служіння”. Отець Гонорат підкреслює, що ці роздуми, це лише зразок, який має допомогти, а не перешкоджати у щирій та вільній молитві.

Надзвичайно цінними у роздумах Козьмінського є вказівки, які можуть допомогти у прямуванні до святості. Кілька таких вказівок знаходимо у роздумах про відвідини Марією св. Єлизавети: “Роздумуючи над цією таємницею, наслідуй покірну любов Марії, яка мала готовність до всіляких послуг (...). Іди з поспіхом усюди, куди любов до Бога і ближнього тебе кличе. Май витривалість у виконанні вчинків милосердя, не знеохочуючись втомою, або далекою мандрівкою. (...). Скільки разів тобі доведеться чути щось на свою похвалу, упокорюйся в серці та віддавай цю славу Богу”.

Використано матеріали: Maria Wacholc Różaniec przemienia życie

Сестри гоноратки