30 січня Церква згадує блаженного Броніслава Маркевича, пресвітера

Батьки передали йому глибоку віру, однак, навчаючись у перемишльській гімназії, середовище якої було просякнуте антирелігійністю, юнак пережив духовну кризу. Цей досвід згодом допоміг йому ліпше розуміти своїх вихованців.

1863 року Броніслав вступив до Вищої духовної семінарії, через чотири роки отримав свячення та служив на парафії в Перемишлі. Дедалі більше занурювався в працю з дітьми й молоддю. Аби ліпше їх розуміти, два роки вивчав педагогіку, філософію та історію у Львівському університеті Яна Казимира (нині імені Івана Франка) і в Ягеллонському університеті в Кракові. Від 1875 року був настоятелем в Гаті й у Блажові, а 1882 почав викладати пасторальну теологію в семінарії в Перемишлі.

Відчуваючи покликання до чернечого життя, Броніслав виїхав до Італії, де став учнем святого Йоана Боско та приєднався до салезіанської родини. 1887 року склав обіти на руки засновника. Деякий час працював на теренах Італії. Повернувшись до Польщі, став настоятелем у місцевості Мейсце-Пястове. Там він працював, зокрема, з бідною й осиротілою молоддю, створюючи школи на взірець салезіанських ораторіїв, де надавав духовне та професійне виховання. Аби охопити якнайбільше дітей і молодих людей, заснував нове Згромадження святого архангела Михаїла (чоловічу й жіночу гілки) та світське товариство «Стриманість і праця», яке видавало часопис. 1903 року відкрив у Павліковіце дім, у якому знайшло притулок і опіку понад 400 підлітків.

Отець Броніслав вирізнявся любов’ю до Бога й людей, особливо до покинутої молоді та дітей, яким присвячував усі сили. Мав дар пророкування. Беатифікований 2005 року.

Зображають святого в салезіанському вбранні, часто серед дітей, використовують фотографії.

Покровитель заснованих згромаджень.

Уклала Юлія Бойко