Папа: Потребуємо пророка, який пробудить від втрати усвідомлення гріха

Про це пише Vatican News.

Як так трапилося, що цар Давид, «святий Давид», скотився до того, що забувся про те, що є Божим обранцем? Причиною є сповзання у вигідне життя, яке знечулює серце. На це звернув увагу Папа Франциск, роздумуючи під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» у п’ятницю, 31 січня 2020 року, над першим читанням, що було з ІІ Книги Самуїла, розповідаючи про гріхопадіння царя, який запалавши пристрастю до дружини одного зі своїх воєначальників, підступом його позбувся.
 
Дух світу

Святіший Отець зазначив, що Давид в цій ситуації схожий до багатьох наших сучасників, до людей, які здаються добрими, ходять щонеділі на Службу Божу, але втратили «усвідомлення гріха», що Папа Пій ХІІ називав «одним з найбільших лих нашого часу». Живемо в час, коли все здається дозволеним, і з цього стану можемо вийти лише завдяки пересторозі когось іншого або «життєвому ляпасові». Цар Давид вдався до вбивства, щоби владнати ситуацію, яка виникла після перелюбу, і далі вів спокійне життя, ніби нічого не трапилося…

«Але як великий Давид, що є святим, що вчинив багато добрих речей, що перебував у глибокій єдності з Богом, виявися здатним на таке? Це не стається з дня на день. Великий Давид поволі скочувався до цього, поволі. Існують “миттєві” гріхи, як от вибух гніву, образа, яких не можу проконтролювати. Але існують також гріхи, до яких скочуємося поволі, через дух світськості. Це дух світу причиняється до того, що чинимо грішні речі немов щось нормального», – підкреслив Папа.

Скотитися до гріха

Святіший Отець пояснив, яким чином гріх оволодіває людиною, використовуючи її перебування в зручностях. Тоді, можливо, звертаємо увагу на «миттєві» гріхи й каємося за них, але повільно скочуємося в стан життя, в якому певні речі починають здаватися «нормальними», як от недоплачувати робітникові за понаднормову працю у вихідні дні чи платити лише половину з належного за працю в сільській місцевості, тощо…

Проповідник зауважив, що це лише один приклад, а таких гріхів є чимало. Йдеться про «людей, які здаються добрими, кожної неділі ходять до церкви, називають себе християнами», але потрапили в стан «втрати усвідомлення гріха». І не йдеться про якісь речі з давнини, схожі випадки трапляються навколо нас і сьогодні. Й, іноді, «потрібен життєвий ляпас», щоб зупинитися, спинити це повільне сповзання в гріх. Потребуємо людини, як пророк Натан, якого Бог послав до Давида, що вказати на його помилку.
 
Кожен потребує пророка

«Задумаймося трохи: яка духовна атмосфера мого життя? Чи стараюся бути уважним, пам’ятаючи, що завжди потребую когось, хто скаже правду, чи вважаю, що це непотрібно. Чи прислухаюся до зауважень приятеля, сповідника, чоловіка або дружини, чи дітей? Дивлячись на цей випадок з життя Давида, святого царя Давида, запитуймо себе: якщо святий може настільки впасти, то чи ж не повинні ми, браття й сестри, бути уважними, бо й з нами це може трапитися?» – сказав Папа, закликаючи просити в Господа благодаті, щоби посилав нам пророка – сусіда, дитину, батька чи маму – які б могли розворушити нас, коли потрапляємо в атмосферу, «в якій здається, що все дозволено».